Міждисциплінарний вектор сучасної української лінгвістики: теоретико-методологічний аспект

У статті розглянуто актуальні тенденції дослідження української мови в загальнонауковому та лінгводидактичному аспектах. Акцентовано на потребі осмислення нових підходів до викладання й дослідження мови, що зумовлено як внутрішніми трансформаціями українського суспільства, так і зовнішніми викликами, зокрема війною, міграцією, інформаційними загрозами та цифровізацією. Українську мову розглядають не лише як об’єкт філологічного аналізу, а як багатоаспектне соціокультурне явище, що функціонує як інструмент наукового пізнання, носій національної ідентичності, засіб міжкультурної комунікації та когнітивної діяльності. Наголошено на актуальності парадигмального простору вивчення української мови, орієнтованого на міждисциплінарний підхід, що охоплює лінгвокультурологію, документну лінгвістику, соціо- та психолінгвістику, міграційну лінгвістику, медіалінгвістику, лінгвоперсонологію, лінгводидактику тощо. Ці парадигми відображають багатогранність сучасного мовознавства і сприяють глибшому розумінню функціонування української мови в різних контекстах. Зазначено, що сучасна україністика зосереджена на дослідженні мовної динаміки, змін у мовній картині світу, формуванні мовної особистості та інтеркультурній комунікації. Обґрунтовано необхідність осмислення мови як соціокультурного явища й запропоновано орієнтири для наукового пошуку молодих дослідників. Відзначено потенціал української мови в інтеграції до міжнародного наукового простору через посилення її когнітивних, дидактичних і культурологічних функцій. Стаття не лише окреслює коло актуальних питань сучасної лінгвістики, а й формує методологічні орієнтири для подальших наукових пошуків у галузі
україністики та лінгводидактики.

The article considers the current trends in the study of the Ukrainian language in general scientific and linguodidactic aspects. The authors focus on the need to comprehend new approaches to language teaching and research, which is due to both internal transformations of Ukrainian society, and external challenges, including war, migration, information threats and digitalisation. The Ukrainian language is viewed not only as an object of philological analysis, but also as a multifaceted socio-cultural formation that functions as a tool of scientific knowledge, a carrier of national identity, a means of intercultural communication and cognitive activity. The relevance of the paradigmatic space for studying the Ukrainian language is emphasized. It focuses on an interdisciplinary approach, which includes linguoculturology, document linguistics, sociolinguistics, psycholinguistics, migration linguistics, media linguistics, linguopersonology and linguodidactics, etc. These paradigms reflect the multifaceted nature of modern linguistics and contribute to a deeper understanding of the functioning of the Ukrainian language in various contexts. It is noted that modern Ukrainian studies focuses on the research of linguistic dynamics, changes in the linguistic picture of the world, the formation of linguistic personality and intercultural communication. The necessity of understanding language as a socio-cultural phenomenon is substantiated and guidelines for scientific research by young researchers are proposed. The potential of the Ukrainian language for integration into the international scientific space through the strengthening of its cognitive, didactic and cultural functions is highlighted. The article not only outlines the range of topical issues of modern linguistics, but also forms methodological guidelines for future research in Ukrainian studies and linguodidactics.