Спільні та індивідуальні дії

Спільні дії не можна редукувати до індивідуальних. Більш того, індивідуальні дії плідно
аналізуються так, немовби вони здійснювалися
як спільні. Колективна (спільна) раціональність
стоїть за спільними діями і її не можна звести до
суми (чи набору, колекції) індивідуальних. Аналогія
між спільними і індивідуальними діями, а також
бажаннями, переконаннями, намірами, є оманливою. Спільні дії – не простий набір індивідуальних.
При розгляді мисленнєвого експерименту про трансплантацію органів, ми
дійшли висновку, що в аргументації колективна і індивідуальна раціональності
є взаємно доповнювальними. Індивідуальна раціональність, сама по собі, є неповною, а колективна – недостатньою. Раціональність лежить в основі пояснення вибору дії, а тому і в основі її реалізації. В даному розгляді ми посилалися
на роботи таких авторів, як Дж. Серль, Дж. Харіс, Е. Лорд та ін.
Аналіз раціональності і дій вписується до контексту сучасних дискусій з моральної епістемології і практичної філософії (філософії дії), аналітичної філософії.

Совместные действия не редуцируемы к индивидуальным. Более того,
индивидуальные действия плодотворно анализируются, как если бы они
выполнялись в качестве совместных. Коллективная (совместная рациональность) стоит за совместными действиями и не сводится к сумме (или
набору, коллекции) индивидуальных. Аналогия между совместными и
индивидуальными действиями, как и между желаниями, убеждениями,
намерениями, – обманчива. Совместные действия – не простой набор
индивидуальных.
Рассмотрев мыслительный эксперимент про трансплантацию органов,
мы пришли к выводу, что в аргументации коллективная и индивидуальная
рациональности взаимно дополнительны. Индивидуальная рациональность, сама по себе, незавершенная, а коллективная – недостаточная. Рациональность лежит в основе объяснения выбора действия, а поэтому в основе
его осуществления. В данном рассмотрении мы ссылались на работы таких
авторов аналитической традиции, как Дж.
Серль, Дж. Харрис, Є.
Лорд и др.
Анализ рациональности и действий вписывается в контекст современных
дискуссий по моральной эпистемологии и практической философии (философии действия), аналитической философии.

Joint actions are irreducible to individual ones. Moreover, individual actions
get beneficial analyses when reasoned as if they were to be performed jointly. Rational choice explanation for individual actions could proceed with paying attention to their possibility of being performed as a collective joint action. Collective actions demonstrate cooperative rationality, which differs from a simple collection
of individual rationalization.
The analogy between collective and individual actions as well as between collective and individual desires, believes and intentions seems to be misleading. Thus,
there arise some challenging questions: is there a gap between collective and individual actions; do we act due to different reasons (is there a different rationality involved) when cooperate or is there a comparatively analogy with individual choices
for actions; might it be that rather than reduce collective actions to individual ones,
the latter can be analyzed as defective, not completely reasoned, lacking in their
argumentation involving of coordination with other agents and further actions.
If argumentation even for so-called individual actions should take into account mutual knowledge shared among participants of possible collective action,
what would be this status of shared mutual knowledge, is it just common knowledge which provides habitual order of actions and things in the common world, or
should we extend its status and how far to include it or its components as reasons
into argumentation? Would such reasons be holistic or atomistic?
The author tries to defend irreducibility of joint rationality to individual rationalities and to show benefits of an analyses of individual rationality reasoned
as joint. Rational choice explanation for individual actions should proceed with
paying attention to their implicitly conceived possibility of being performed as a
collective joint action.
Considering a thought experiment about organ transplantation, the author arrives at the conclusion that in argumentation collective and individual rationalities
should compliment each other. By itself, individual rationality is incomplete, and
collective rationality is insufficient. Rationality provide for the explanation of the
choosing of action, and, thus, for performing it.