Редагування перекладу як синтез лінгвістичного аналізу та редакторської майстерності (на прикладі англомовних текстів із технічною термінологією)

У статті розглянуто редагування перекладного тексту як інтегративний процес, що поєднує лінгвістичний аналіз і редакторську майстерність. Актуальність дослідження зумовлена зростанням обсягів перекладних матеріалів у науковій, технічній, медійній та видавничій комунікації, а також необхідністю забезпечення їхньої комунікативної ефективності для цільової аудиторії. Наголошено, що навіть якісний переклад не завжди гарантує відповідність тексту нормам мови перекладу, жанровим вимогам і прагматичним завданням комунікації, що актуалізує роль редакторського опрацювання. Метою статті є обґрунтування інтегративного характеру редагування перекладу як синтезу лінгвістичного аналізу та редакторських стратегій. У роботі проаналізовано теоретичні підходи до проблеми редагування перекладних текстів, зокрема технічного спрямування у сучасному перекладознавстві та редакторській практиці, а також окреслено основні типи редакторських втручань у переклад. Показано, що редактор виконує функцію посередника між перекладачем і читачем, забезпечуючи семантичну точність, стилістичну цілісність і прагматичну адекватність тексту. На прикладах фрагментів англомовних текстів продемонстровано механізми редакторського опрацювання перекладу: усунення лексичних кальок, подолання синтаксичної інтерференції, стилістичне вирівнювання та прагматичну адаптацію. Запропоновано модель редагування перекладу, що ґрунтується на поєднанні лінгвістичного, комунікативно-функціонального та редакторського підходів. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні редагування перекладу як окремого етапу міжмовної комунікації та у визначенні основних напрямів редакторської інтервенції в перекладний текст. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання в підготовці перекладачів і редакторів, у курсах редагування перекладних текстів, а також у видавничій і медійній практиці.

This article examines the editing of translated texts as an integrative process that combines linguistic analysis and editorial expertise. The relevance of this study stems from the growing volume of translated materials in academic, media, and publishing communication, as well as the need to ensure
their communicative effectiveness for the target audience. It is emphasized that even a high-quality translation does not always guarantee the text’s compliance with the norms of the target language, genre requirements, and the pragmatic goals of communication, which highlights the importance of editorial processing. The aim of the article is to substantiate the integrative nature of translation editing as a synthesis of linguistic analysis and
editorial strategies. The paper analyzes theoretical approaches to the problem of editing translated texts in contemporary translation studies and editorial practice, and outlines the main types of editorial interventions in translation. It is shown that the editor acts as an intermediary between the translator and the reader, ensuring the semantic accuracy, stylistic integrity, and pragmatic adequacy of the text. Using examples of excerpts from English-language texts, this study demonstrates the mechanisms of translation editing: the elimination of lexical calques, the resolution of syntactic interference, stylistic alignment, and pragmatic adaptation. A model for editing translations is proposed, based on a combination of linguistic, communicative-functional, and editorial approaches. The scientific novelty of the study lies in justifying translation editing as a separate stage of
cross-linguistic communication and in identifying the main directions of editorial intervention in the translated text. The practical significance of the results lies in their potential application in the training of translators and editors, in courses on editing translated texts, as well as in publishing and media practice.