Відчуження як екзистенціальна проблема: досвід філософсько-антропологічного дослідження

В дисертації досліджується феномен відчуження як амбівалентне явище, що за своєю природою володіє як негативними, так і позитивними характеристиками. Відзначається, що позитивні характеристики феномену відчуження тривалий час фактично ігнорувалися філософською думкою. Констатуючи той факт, що на сьогоднішній день негативна тенденція так і залишається провідною, ми наголошуємо на не менш важливих позитивних характеристиках феномену (відчуження як дистанціювання, як внутрішній захисний механізм людини тощо).
Виходячи з даного тлумачення феномену, кардинально змінюються акценти стосовно питання подолання (викорінення) його з буття людини. Вбачаючи у відчуження також і позитивне явище, постає питання доцільності його подолання. Бо представляючи собою вкорінене в саму природу людини явище, відчуження не загрожує цілісності буття людини. Загрозливим воно постає лише тоді, коли виходить за межі іманентності.

This dissertation reveals alienation’s phenomenon as ambivalent appearance, which contains either pros and cons. It says that pros was being ignored for a long term by philosophical minds. Noting the fact that nowadays we have negative tendency as dominant, we emphasize positive aspects of phenomenon as at least not less important (alienation as a distancing, as internal shielding mechanism, etc.). According to this we receive radically changed accents in question to overcome alienation from human being. Then why do we have to overcome alienation if we realize it as inseparable part of human nature? Moreover – it keeps no threat for human being. It becomes dangerous only in case of immanence overflowing.