Sarah Colvin on Resistant Fiction in an Age of Post-Truth

Монографія Сари Колвін «Література та епістемічна несправедливість: влада й опір у сучасному романі» (2025) продовжує її багаторічне дослідження літератури як простору, в якому стають видимими політичні, соціальні та епістемічні конфлікти. Визнана дослідниця німецької культури, політичного насильства та соціальної справедливості, Колвін поєднує свої попередні напрацювання щодо раси, гендеру, ув’язнення та наративних стратегій опору, пропонуючи чітку аналітичну рамку для прочитання сучасної прози крізь призму епістемічної несправедливості.
Монографія переходить від діагностики епістемічної несправедливості до аналізу динаміки постправди та теоретизації «бунтівного часу» й «анімапоетики» як способів оповідального спротиву. Колвін демонструє, як романи розкривають механізми, за допомогою яких авторитарна влада контролює довіру, змушує мовчати маргіналізовані голоси та керує колективною пам’яттю.
Дослідження є особливо цінним для українських науковців. Воно пропонує концептуальний словник, що збагачує вивчення пам’яті, насильства та опору в умовах тривалої російсько-української війни. Показуючи, як сучасні романи зберігають замовчувані історії та моделюють альтернативні способи пізнання, «Література та епістемічна несправедливість» пропонує потужний міждисциплінарний підхід до розуміння ролі літератури у формуванні політичної уяви та зміцненні демократичної стійкості.

Sarah Colvin’s Literature and Epistemic Injustice: Power and Resistance in the Contemporary Novel (2025) continues her long-standing engagement with literature as a site where political, social, and epistemic conflict becomes legible. An established scholar of German culture, political violence, and social justice, Colvin draws together her earlier work on race, gender, incarceration, and resistant narrative strategies to propose a rigorous framework for reading contemporary fiction through the lens of epistemic injustice.
The monograph moves from diagnosing epistemic injustice to analysing post-truth dynamics and theorising “insurrectionary time” and “animapoetics” as modes of resistant storytelling. Colvin demonstrates how novels reveal the mechanisms through which authoritarian power controls credibility, silences marginalised voices, and manages collective memory.
The study is particularly valuable for Ukrainian scholars. It offers a conceptual vocabulary that enriches analyses of memory, violence, and resistance during the ongoing Russo-Ukrainian War. By showing how contemporary novels preserve suppressed histories and model alternative ways of knowing, Literature and Epistemic Injustice provides a powerful interdisciplinary approach to understanding literature’s role in political imagination and democratic resilience.