Роль особистісних рис менеджера у стимулюванні та розвитку креативності в бізнесі: емпіричне дослідження

Статтю присвячено дослідженню взаємозв’язку між особистісними рисами менеджерів та їхньою здатністю стимулювати креативність працівників у бізнес-структурах. Метою роботи є визначення психологічних предикторів креативного лідерства та умов ефективності цих чинників. Методи дослідження охоплюють теоретичні (аналіз і синтез наукової літератури з психології особистості, організаційної поведінки, креативності та лідерства) та емпіричні підходи: опитувальник BFI-2 та шкали лідерського впливу на креативність (ШЛВК), розробленої для даного дослідження на основі моделі вимог до вирішення проблем. Для обробки даних застосовувалися методи математичної статистики: описова статистика, кореляційний аналіз, множинний регресійний аналіз та аналіз взаємодій. За результатами дослідження визначено, що серед п’яти базових рис особистості (Big Five) відкритість до досвіду є найсильнішим предиктором здатності менеджера стимулювати креативність працівників. Сумлінність також виявила статистично значущий позитивний вплив, підтримуючи реалізаційний аспект інноваційної поведінки. Аналіз модераторних ефектів показав, що контекстуальні чинники – рівень автономії працівників і клімат команди – істотно модифікують силу зв'язку між особистісними характеристиками менеджера та його лідерським впливом на креативність: у несприятливому організаційному середовищі роль відкритості як особистісного ресурсу зростає. Розроблено інтегративну модель, що поєднує індивідуально-психологічні та контекстуальні змінні у прогнозуванні креативного лідерства. Встановлено, що ефективне лідерське стимулювання креативності є результатом складної взаємодії рис особистості менеджера з характеристиками організаційного середовища. Отримані результати мають можуть бути використані в програмах розвитку управлінського персоналу в контексті підвищення інноваційної спроможності команд.

This article examines the relationship between managers’ personality traits and their capacity to stimulate employee creativity within business organisations. In today's dynamic and highly competitive environment, where innovation has become a critical driver of organisational success, understanding which psychological characteristics of a leader foster the creative potential of their team is of particular relevance. The study aims to identify the key psychological predictors of creative leadership and determine the conditions under which these factors are most effective. The research draws on both theoretical methods – including analysis and synthesis of scholarly literature in personality psychology, organisational behaviour, creativity, and leadership and empirical methods: a survey of 147 mid-level managers from 28 commercial organisations using the Big Five Inventory-2 (BFI-2) and a purpose-built Creative Leadership Influence Scale (CLIS), developed on the basis of the problem-solving demand model. Data were analyzed using descriptive statistics, Pearson correlations, multiple regression analysis, and interaction effect testing. The findings indicate that among the Big Five personality traits, openness to experience is the strongest predictor of a manager’s ability to stimulate employee creativity (β = .22, p < .001). Conscientiousness also demonstrated a statistically significant positive effect (β = .19, p < .01), reflecting its role in supporting the implementation phase of the innovation process. The overall explanatory power of the model was R² = .57. Moderation analysis revealed that contextual factors – specifically, employee autonomy and team climate – substantially modify the relationship between personality characteristics and creative leadership behaviour: in less supportive organizational environments, openness to experience becomes an even more critical personal resource. An integrative model was developed that incorporates both individual and psychological and contextual variables in predicting creative leadership. The study concludes that effective creativity-supportive leadership is the product of a complex interaction between manager’s personality traits and the characteristics of the organizational environment. The findings carry both theoretical and practical implications and may inform management development programs aimed at enhancing the innovation capacity of teams.