Сценічне життя балетів Аніко Рехвіашвілі в національній опері України

У статті досліджено сценічне життя балетів Аніко Рехвіашвілі – однієї із провідних постатей українського балетного театру кінця ХХ – початку ХХІ століття. Стаття спирається на історико-хронологічний, інтерпретативний і культурологічний методи, що дозволяють комплексно осмислити сценічний доробок Аніко Рехвіашвілі. Дослідження спрямоване на виявлення нових підходів до вивчення балетної спадщини як динамічного культурного феномену в умовах воєнних і соціальних викликів. Творчість балетмейстерки розглядається як складник трансформаційного процесу в українській хореографії, що охоплює період Незалежності, зміни репертуарної політики, реформу академічного театру й активізацію процесу переосмислення значення української культури внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У статті проаналізовано постановки Аніко Рехвіашвілі на сцені Національної опери України, простежено їхню хронологію, художню специфіку та долю в репертуарі театру. Особливу увагу приділено виставам «Віденський вальс», «Даніела», «Дама з камеліями», «Снігова королева», «Юлій Цезар», «Дафніс і Хлоя», «Ночі в садах Іспанії» та “El sombrero de tres picos”. У тексті статті окреслено провідні естетичні принципи балетмейстерки: синтез академічної школи та сучасної пластики, уважна робота з музичною драматургією, гнучкість режисерських рішень і стилістична витонченість. Водночас висвітлено, як зміна соціокультурного ландшафту, зокрема публічного ставлення до російської культури, зумовила редагування окремих вистав, оновлення музичного супроводу та перегляд сценічних редакцій.

The article explores the stage life of the ballets choreographed by Aniko Rekhviashvili, one of the leading figures in Ukrainian ballet theatre of the late 20th and early 21st centuries. The research is based on historical-chronological, interpretative, and cultural methods, which enable a comprehensive understanding of Rekhviashvili’s choreographic legacy. The study aims to identify new approaches to examining ballet heritage as a dynamic cultural phenomenon in the context of wartime and social challenges. Rekhviashvili’s artistic work is viewed as part of the transformational processes in Ukrainian choreography, encompassing the period of national independence, shifts in repertoire policy, reforms in academic theatre, and the intensified process of reinterpreting the role of Ukrainian culture following Russia’s full-scale invasion of Ukraine. The article analyzes Rekhviashvili’s productions staged at the National Opera of Ukraine, tracing their chronology, artistic characteristics, and place in the theatre’s repertoire. Special attention is paid to such works as “Viennese Waltz”, “Daniela”, “The Lady of the Camellias”, “The Snow Queen”, “Julius Caesar”, “Daphnis and Chloe”, “Nights in the Gardens of Spain”, and “El sombrero de tres picos”. The text outlines the choreographer’s key aesthetic principles: a synthesis of academic tradition and contemporary movement, attentive engagement with musical dramaturgy, flexibility in directorial choices, and stylistic refinement. At the same time, the article highlights how shifts in the sociocultural landscape – particularly public attitudes toward Russian culture – have influenced the revision of certain productions, updates to musical scores, and reinterpretations of stage direction.