Стан розробленості проблеми відкритої освіти через призму філософських досліджень

Представлено результати дослідження теоретико-методологічного та освітньо-політичного аспектів розвитку
відкритої освіти у вітчизняній освітній системі. Встановлено, що відкрита освіта являє собою складний, комплексний
соціальний феномен, дослідження якого передбачає цілісне вивчення, систематизацію та класифікацію джерел у бага-
тьох галузях знань, що утворили протягом останніх десятиліть розвинений багатодисциплінарний та інтердисциплі-
нарний дискурс. До найбільш розвинених складових такого дискурсу належать дослідження у галузі філософії освіти,
соціології освіти, освітньої політики, дидактики вищої школи, інформаційно-комунікаційних технологій, педагогічної
інноватики, теорії організацій, порівняльної педагогіки тощо. Комплексний характер досліджуваної проблеми перед-
бачає системний розгляд зовнішніх та внутрішніх чинників її розвитку, освітньо-політичних процесів та нормативних
документів, цілей, завдань, принципів, функцій, змісту, форм, методів, засобів, технологій, результатів, критеріїв та
процедур оцінки якості тощо. Усе різноманіття наукових розвідок вітчизняних дослідників, об᾿єктом яких є відкрита
освіта, ми об᾿єднали в кілька тематичних груп залежно від специфіки предмету, та виокремили такі аспекти розгляду,
як теоретико-методологічний та освітньо-політичний. Належність нашого дослідження до галузі педагогічної компа-
ративістики, зумовлює звернення до джерел порівняльно-педагогічного характеру, у яких розглядаються окремі аспекти
досліджуваного нами освітнього феномену. Доведено, що теоретико-методологічне обґрунтування відкритої освіти як
нової освітньої парадигми будується у вітчизняній теорії освіти на фундаментальних засадах сучасних філософських
концепцій, зокрема таких, як педагогічна синергетика, філософська гуманістика, теорія самоорганізації.

The article presents the results of the study of theoretical and methodological and educational and political aspects of the
development of open education in the domestic educational system. It established that open education is a complex, complex
social phenomenon, the study of which involves a coherent study, systematization and classification of sources in many areas
of knowledge, which has created a multidisciplinary and interdisciplinary discourse over the past decades. The most developed
components of such a discourse include research in the field of philosophy of education, sociology of education, educational
policy, didactics of higher education, information and communication technologies, pedagogical innovations, the theory of
organizations, comparative pedagogy, etc. The complex nature of the problem under investigation involves systematic consideration
of external and internal factors of its development, educational and political processes and normative documents, goals,
tasks, principles, functions, content, forms, methods, means, technologies, results, criteria and procedures for assessing quality,
etc. We have united all the variety of scientific researches of domestic researchers, the object of which is open education, into
several thematic groups depending on the specifics of the subject, and singled out such aspects of consideration as theoretical-
methodological, educational and political. The affiliation of our research to the field of comparative pedagogy leads to an
appeal to sources of comparative-pedagogical character, which consider certain aspects of the educational phenomenon under
study. It is proved that theoretical and methodological substantiation of open education as a new educational paradigm is being
built in the national theory of education on the fundamental principles of contemporary philosophical concepts, in particular
such as pedagogical synergetics, philosophical humanism, self-organization theory.