Механізми міжсекторальної взаємодії у збереженні ментального і фізичного здоров’я підлітків

Мета статті полягає у вивченні механізмів міжсекторальної взаємодії у збереженні ментального і фізичного здоров’я підлітків в умовах воєнного стану. Методи дослідження включали аналіз наукової літератури, контент-аналіз першоджерел, систематизацію та класифікацію даних, а також узагальнення вітчизняного й міжнародного практичного досвіду. Результати. Обґрунтовано концептуальні засади міжсекторальної співпраці та визначено ключові детермінанти її ефективності: нормативно-правову, економічну, організаційно-управлінську, інформаційно-комунікативну та аксіологічну. Здійснено порівняльний аналіз патерналістської та партнерської моделей взаємодії, доведено переваги суб’єкт-суб’єктного підходу. Окреслено пріоритетні напрями розвитку: інституціоналізацію координаційних механізмів, цифровізацію сервісів, впровадження телепсихології, національних профілактичних скринінгів і громадо-орієнтованих моделей підтримки. Обґрунтовано роль мультидисциплінарних команд як основного механізму інтегрованої допомоги. Висновки: доведено необхідність створення єдиного безпечного простору життєдіяльності підлітка на основі механізму формування мультидисциплінарних команд як стратегічної умови збереження його фізичного та ментального здоров’я.

The aim of the article is to examine the mechanisms of intersectoral interaction in preserving adolescents’ mental and physical health under conditions of martial law and heightened social challenges. Мethods included analysis of scientific literature, content analysis of primary sources, systematisation and classification of data, generalisation of practical experience. Results. The study substantiates the conceptual foundations of such interaction, emphasizing that effective preservation of adolescent health requires coordinated efforts across education, healthcare, social protection, and youth policy sectors. The research demonstrates that despite inevitable resource and cognitive disparities among stakeholders, intersectoral collaboration remains an indispensable mechanism for addressing complex social and health-related challenges. A comparative analysis of paternalistic and partnership models of interaction reveals the advantages of the partnership (subject–subject) model, which is based on parity, shared goal-setting, mutual trust, and functional distribution of responsibilities. Strategic regional management and institutionalized coordination platforms are identified as essential prerequisites for sustainable collaboration and long-term effectiveness. Priority development vectors for 2026 include strengthening mental health protection, institutionalizing national coordination initiatives, and expanding community-based resilience centers.
Conclusions.The operational role of multidisciplinary teams at the community level is highlighted as an integrated mechanism for coordinated response, referral pathways, and holistic assistance. The findings support the necessity of creating a unified and safe living environment for adolescents, where intersectoral collaboration fosters long-term resilience and sustainable health preservation. Such an approach not only addresses immediate health challenges but also contributes to systemic improvements in social and institutional frameworks supporting adolescent development.