IT-освіта в Україні як носій цінностей мережевого суспільства в умовах воєнного стану

У статті здійснено філософський аналіз IT-освіти в Україні як феномена, що втілює цінності мережевого суспільства в умовах воєнного стану. Досліджується роль IT-освіти в Україні як ключового чинника формування та трансляції цінностей мережевого суспільства в умовах воєнного стану. Проаналізовано динаміку розвитку IT-освітнього середовища, особливості цифрової трансформації освітнього процесу, а також гуманістичний потенціал IT-освіти у зміцненні суспільної стійкості відповідно до «Стратегічного плану діяльності Міністерства освіти і науки України до 2027 року». Підкреслюється значення інформаційної культури, кіберграмотності та цифрового патріотизму як складових сучасних освітніх цінностей. Соціально-філософський вимір ІТ-освіти висвітлено через проблеми приватності й кібербезпеки, етики ШІ та формування цифрового громадянства. Акцент зроблено на цифровому патріотизмі як відповідальному використанні технологій для оборони та інформаційної стійкості, а також на ролі спільнот open source і EdTech-ініціатив у зміцненні самоорганізації. В умовах руйнувань і вимушених переміщень ІТ-освіта підтримує безперервність навчання та досліджень, інтегрує молодь у мережі, консолідує академічні та громадянські спільноти. Методологічно робота спирається на теорію мережевого суспільства і філософію техніки у поєднанні з гуманістичною парадигмою. Запропоновано модель ІТ-освіти з компонентами: інформаційна культура, кіберграмотність, стійкість, культура співпраці, проєктне навчання та мікрокваліфікації. На матеріалі практик цифрової трансформації описано перехід від екстреного дистанційного навчання до стійких гібридних моделей, що спираються на платформи управління навчанням, хмарну співпрацю та мікрокваліфікації. Показано потенціал цифрових бейджів як механізму визнання компетентностей, важливого для мобільності студентів та інклюзії внутрішньо переміщених осіб. Зроблено висновок, що ІТ-освіта є простором соціалізації нової генерації і платформою післявоєнного відновлення «розумної економіки», забезпечуючи збереження інтелектуального потенціалу та цифрової ідентичності.

The article carries out a philosophical analysis of IT education in Ukraine as a phenomenon that embodies the values of a network society under martial law. The role of IT education in Ukraine as a key factor in the formation and transmission of the values of a network society under martial law is studied. The dynamics of the development of the IT educational environment, the features of the digital transformation of the educational process, as well as the humanistic potential of IT education in strengthening social stability are analyzed in accordance with the “Strategic Plan of Activities of the Ministry of Education and Science of Ukraine until 2027”. The importance of information culture, cyberliteracy and digital patriotism as components of modern educational values is emphasized. The socio-philosophical dimension of IT education is highlighted through the problems of privacy and cybersecurity, AI ethics and the formation of digital citizenship. The emphasis is on digital patriotism as a responsible use of technology for defense and information resilience, as well as on the role of open source communities and EdTech initiatives in strengthening self-organization. In conditions of destruction and forced displacement, IT education supports the continuity of learning and research, integrates youth into networks, and consolidates academic and civic communities. Methodologically, the work is based on the theory of the network society and the philosophy of technology combined with a humanistic paradigm. A model of IT education with the following components is proposed: information culture, cyberliteracy, resilience, culture of collaboration, project-based learning, and micro-qualifications. The transition from emergency distance learning to sustainable hybrid models based on learning management platforms, cloud collaboration, and micro-qualifications is described using digital transformation practices. The potential of digital badges as a mechanism for recognizing competencies, important for student mobility and inclusion of internally displaced persons, is shown. It is concluded that IT education is a space for the socialization of the new generation and a platform for the post-war restoration of the "smart economy", ensuring the preservation of intellectual potential and digital identity.