Неофольклоризм поезії ранніх українських модерністів (Осип Маковей, Василь Щурат, Агатангел Кримський)

У науковій розвідці здійснено аналітичне декодування особливостей неофольклоризму тріо ранніх модерністів, для творчості яких характерний перехід від репродукування прототипів до індивідуального функціонального перетворення народних джерел, синтезування народнопоетичного й позафольклорного складників. Багата формами літературно-фольклорна дифузія поезії О. Маковея знайшла найдовершеніший вияв у гумористичносатиричних і «воєнних» віршах. Вагомими були контакти з усною словесністю В. Щурата, у творчості якого фольклорна поезія була суттєвим фактором його літературної праці. Неофольклоризм лірики А. Кримського – вибіркового характеру, зумовлений спромогами внутрішньолітературної передачі усної народної творчості, специфікою жанру й особливостями задуму.

The scholarly survey analytically decodes the specificity of neofolklorism of the early modernists trio whose creative works are characterized by a transition from prototypes’ reproduction to individual functional transformations of folk sources, synthesizing the folklore poetic and extrafolklore components. The multifarious literary-folklore diffusion of O. Makovey’s poetry has most perfectly manifested itself in humorous-satirical and «wartime» verses. Substantial were the contacts with V. Shchurat’s folklore. In his works the folklore poetry was an essential-factor of the literary activity. The neofolklorism of A. Krymskyi’s lyrics is of selective nature and is conditioned by an attempt at inner literary rendering of folklore works, specificity of the genre and those of the author’s intention.