Епістемологічний дискурс соціогуманітарного дослідження пріоритетів

Стаття присвячена аналізу спе­цифіки тенденцій розвитку сучасної епістемології та особливостей методо­логії соціально-гуманітарного пізнання у контексті визначення цінностей та пріоритетів розвитку соціуму. Здійсне­ний аналіз свідчить про те, що методологія соціального пізнання повинна будуватися на принципах об'єктивності, єдності логічного та історичного, соціальної теорії та практики. Особливостями соціального пізнання є те, що воно вже сьогодні реально
ґрунтується на ідеях світоглядно-методологічного плюралізму, ро­зумінні необхідності подолання полярності об'єктивістських та суб'єктивістських підходів у соціальній теорії, спрямованості на інтерпретацію суспільства як динамічного соціального поля, взаємокорекції інтересів суспільства та особистості.

The author analyses the specifics of contemporary epistemology and methodology development tendencies and peculiarities of social and humanities cognition in the context of values determination and priorities of society development. The conducted analysis testifies that
methodology of the social cognition must be based on the principles of objectivity, unity of logical and historical, social theory and practice.The main feature of the social cognition is that it is based on the ideas of
methodological pluralism, understanding of necessity of polarity's overcoming of objectivist and subjectivist approaches in a social theory, directed to the interpretation of society as the dynamic social field,
mutual correction of society and personality interests.