Поетика жіночого портретування у прозовій творчості Володимира Даниленка

Розвиток сучасного літературознавства пов’язаний зі зміною традиційних підходів до тлумачення окремих складників змісту й форми літературного твору. Одним із таких аспектів є художній образ-персонаж, що є фундаментальною категорією літературознавства, яка визначає природу, форму і функції літературно-художньої творчості. На особливу увагу заслуговує і поняття літературного портрету, яке раніше переважно розглядалося у вузькому значенні, як відображення зовнішності персонажа. Дослідники вживають його в широкому значенні, розглядаючи літературний портер як сукупність зовнішніх і внутрішніх ознак, що дають змогу сформувати цілісне уявлення про образ-персонаж. На сьогодні бракує системних наукових досліджень із цього питання, а особливий інтерес викликає проблема літературного портретування в сучасній літературі, яка функціонує у межах мистецької системи постмодернізму, що позначається на художньо-ідейному змісті творів загалом і на літературному портретуванні зокрема.
Одним із представників сучасного українського літературного процесу є Володимир Даниленко, творчість якого синтезує постмодерністські й неореалістичні тенденції, демонструє експериментальність жанрово-стильової й образної площин, а також утвердження ускладнених художньо-естетичних форм. Проза В. Даниленка засвідчує поєднання традицій і новаторства, використання усталених структур і прагнення до творчих експериментів. Попри наявність низки досліджень, присвячених різним аспектам літературної творчості В. Даниленка, установлено, що поетика портретування в прозі митця дотепер не стала предметом окремого дослідження, а сформульовані в проаналізованих наукових дослідженнях положення потребують уточнення відповідно до змістових і формальних особливостей творів письменника, що вийшли друком нещодавно і потребують потрактування літературознавцями.

The development of modern literary criticism is associated with a change in traditional approaches to the interpretation of certain components of the content and form of a literary work. One of these aspects is the literary image-character, which is a fundamental category of literary studies that defines the nature, form, and functions of literary and artistic creativity. The concept of literary portraiture deserves special attention, as it was previously mainly considered in a narrow sense, as a reflection of the character’s appearance. Researchers use it in a broader sense, considering a literary porter as a set of external and internal features that allow to form a holistic view of the character.
Today, there is a lack of systematic scientific research on this issue, and of particular interest is the problem of literary portraiture in contemporary literature, which functions within the artistic system of postmodernism, which affects the artistic and ideological content of works in general and literary portraiture in particular.
One of the representatives of the contemporary Ukrainian literary process is Volodymyr Danylenko, whose work synthesizes postmodern and neorealist trends, demonstrates the experimental nature of genre, style, and imagery, as well as the establishment of complex artistic and aesthetic forms. V. Danylenko’s prose demonstrates a combination of traditions and innovation, the use of established structures and the desire for creative experiments. Despite the existence of a number of studies devoted to various aspects of V. Danylenko’s literary work, it has been established that the poetics of portraiture in the artist’s prose has not yet become the subject of a separate study, and the provisions formulated in the analyzed scientific studies need to be clarified in accordance with the content and formal features of the writer’s works that have been published recently and need to be interpreted by literary critics.