Peculiarities of using fairy tale therapy in working with preschool children

Abstract

The article describes the peculiarities of using fairy tale therapy in working with preschool children; іt clarifies that in fairy tale therapy a fairy tale acts as a “metaphorical tool” for self-discovery, giving the child an opportunity to use story images to more deeply understand their own experiences and internal conflicts, and to find ways to resolve them. The main groups of fairy tales that are appropriate for use in preschool educational settings have been analyzed: folk, literary and author՚s tales, which are created by specialists (didactic, psycho-correctional, psychotherapeutic and meditative) or by the children themselves. Preschoolers usually create them together with the educator, individually, or with the entire group. Such fairy tales hold special value for the authors themselves, as they help in solving various problems, unlocking inner potential, boosting self-esteem, and establishing communication with the educator and other children. Among the methods of fairy tale therapy work with children, the following have been identified: individual and group creation of fairy tales, drawing them, extending and rewriting fairy tales, staging, writing a script for a fairy tale and more. It՚s emphasized that in their professional work, educators should appropriately use various types of fairy tales and methods of fairy tale therapy (both individually and with the entire group), applying them creatively while focusing on the individual needs and developmental peculiarities of the children. This, in turn, will enable the creation of a flexible and adaptive educational environment that will contribute to the formation of a positive self-image in children, the development of their emotional sensitivity, social skills, as well as creative thinking, personal self-expression, and self-awareness.У статті охарактеризовано особливості використання казкотерапії у роботі з дітьми дошкільного віку; з՚ясовано, що казка в казкотерапії постає т. зв. «метафоричним інструментом» для самопізнання, надаючи дитині можливість через казкові образи глибше зрозуміти власні переживання, внутрішні конфлікти та знайти шляхи їх урегулювання. Проаналізовано основні групи казок, що їх доцільно застосовувати в умовах закладу дошкільної освіти: народні (про тварин, соціально-побутові, чарівні); літературні (оригінальні, на основі сюжетів народних казок) та авторські, які створені спеціалістами (дидактичні, психокорекційні, психотерапевтичні та медитативні) та самими дітьми. Дошкільнята зазвичай вигадують їх разом із вихователем, індивідуально або ж з усією групою. Такі казки мають особливу цінність для самих авторів, оскільки сприяють у розв’язанні різноманітних проблем, у розкритті внутрішнього потенціалу, підвищенні самооцінки, а також налагодженню комунікації з вихователем та іншими дітьми. З-поміж методів казкотерапевтичної роботи з дітьми виокремлено індивідуальне та групове створення казки, її малювання (комунікативне, спільне зображення на одному аркуші, доповнювальне), дописування та переписування казок, їх постановка, складання сценарію до казки тощо. Акцентовано на тому, що у своїй професійній діяльності вихователеві доцільно використовувати різноманітні види казок та методи казкотерапевтичної роботи (як індивідуально, так і з усією групою), творчо їх застосовувати, орієнтуючись на індивідуальні потреби й особливості розвитку вихованців. Це, своєю чергою, уможливить організацію гнучкого й адаптивного виховного середовища, що сприятиме формуванню у дітей позитивного Я-образу, розвитку в них емоційної чутливості, соціальних навичок, а також творчого мислення, особистісного самовираження й самоусвідомлення.