Ретрокаузальність у лінгвістичному моделюванні смислу: герменевтичний, когнітивний, нейромережевий та культурний виміри

У розділі представлено міждисциплінарне дослідження феномена ретроказуальності у процесах смислотворення на перетині філософії мови, когнітивної лінгвістики та цифрової гуманітаристики. Подано обґрунтування ретроказуальності як універсального принципу, що визначає зворотну логіку формування смислу в мовленні, свідомості та культурі. У герменевтичному вимірі ретроказуальність позиціонована подією, у якій інтерпретація переосмислює минулий смисл тексту; у когнітивному й нейромережевому вимірі вона постає механізмом прогнозування, реконструкції та оновлення смислів у мозку, що технічно реалізований в архітектурі Transformer через двонапрямну увагу; у культурному вимірі – функціонує як принцип культурної самоінтерпретації пам’яті, коли майбутні контексти детермінують минулі смисли.
Результатом дослідження стало розроблення інтегрованої моделі ретроказуальності, що поєднує герменевтичний, когнітивний і техно-гуманітарний підходи. Така модель дає змогу розглядати мову як медіум між минулим і майбутнім, у якому смисл виникає не як стабільна структура, а динамічна подія, що розгортається у зворотному часі. Запропонована концепція відкриває нові перспективи для розвитку когнітивної поетики, цифрової семантики та обчислювальної герменевтики, демонструючи, що ретроказуальність є універсальною логікою виникнення смислу як у природних, так і в штучних системах розуміння.

The chapter presents an interdisciplinary study of retrocausality in the processes of sense formation, at the intersection of the philosophy of language, cognitive linguistics, and digital humanities. The aim of the work is to substantiate retrocausality as a universal principle that determines the reverse logic of sense formation in speech, consciousness, and culture. In the hermeneutic dimension, retrocausality is interpreted as an event in which interpretation reinterprets the past sense of a text; in the cognitive-neural network dimension, it is understood as a mechanism for predicting, reconstructing, and updating senses in the brain, technically implemented in the Transformer architecture through bidirectional attention; in the cultural dimension, it functions as the principle of cultural self-interpretation of memory, when future contexts determine past senses. The study resulted in the development of an integrated model of retrocausality that combines hermeneutic, cognitive, and techno-humanitarian approaches. Such a model allows us to consider language as a medium between the past and the future, in which sense emerges not as a stable structure but as a dynamic event unfolding in reverse time. The proposed concept opens new perspectives for the development of cognitive poetics, digital semantics, and computational hermeneutics, demonstrating that retrocausality represents a universal logic of sense emergence in both natural and artificial systems of understanding.