Навчальні та світоглядно-формувальні можливості штучного інтелекту через призму медіаграмотності

Із переродженням суспільства у цифрову глобалізовану спільноту зросли можливості для забезпечення рівного доступу до інформації, для швидкого опрацювання масивів даних, для контактування без кордонів. Комп’ютерні технології, різноманітні гаджети, пошукові системи, Інтернет зробили доступним все для навчання, розваг чи формування світоглядної орієнтації.
Однак виклик цього інформаційного прогресу для людства, мабуть, криється у твердженні: «непомітно мудрість замінили знання, а знання – інформація», яке фактично випливає із самої природи людей – ми не готові витрачати зусилля для осмислення чогось, якщо хтось чи щось зробили це за нас.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2020 р. № 1556 - р було схвалено Концепцію розвитку штучного інтелекту в Україні, яка визначає штучний інтелект як організовану сукупність інформаційних технологій, із застосуванням якої можливо виконувати складні комплексні завдання шляхом використання системи наукових методів досліджень і алгоритмів обробки інформації, отриманої або самостійно створеної під час роботи, а також створювати та використовувати власні бази знань, моделі прийняття рішень, алгоритми роботи з інформацією та визначати способи досягнення поставлених завдань [3]. Українці активно користуються ШІ, проте ще немає нормативно-правової бази, регулювання і міри відповідальності, тому так важко встановлювати авторство спродукованого контенту.
Як зазначає С. Штурхецький, продукт ШІ – це просто згенерований текст, але без будь-якого етичного «забарвлення» [5]. І в цьому полягає проблема, яка зумовила предмет розгляду статті – згенерована штучним інтелектом інформація як продукт обов’язково потребує ретельного осмислення та перевірки.