Поняття «досвід» в контексті класичного ідеалу раціональності

Дисертація присвячена філософсько-антропологічному аналізу поняття «досвід», який формується в процесі трансформації класичного ідеалу раціональності. Редукція змісту поняття «досвід» прояснює парадигмальні константи класичного ідеалу раціональності: неупередженість, об’єктивність, позадосвідність пізнавальних структур суб’єкта. В класичному ідеалі раціональності досвід індивіда зводиться до висхідної самоочевидності суб’єкту. Феноменологічна онтологія досвіду дозволяє говорити про респонзитивну раціональність, а структуралістські стратегії експлікації досвіду спрямовані на викриття настанов логоцентризму. Тому антропологічний зміст природи досвіду являє собою інтеграцію життєвого шляху конкретного суб’єкта, дозволяє акумулювати продуктивні сили людини за логікою тих форм культури, в яких вони сформовані.

The dissertation is devoted to philosophical anthropological analysis of term «experience», which is formed at process of classical ideal of rationality transformation. The reduction of term «experience» clears the paradigm constants of classical ideal of rationality, unawareness, objectiveness, out of experience character of subject’s gnoseological structures. Into the classical ideal of rationality individual experience is reduced to basic self explicit, which causes problem of conscience genesis. Phenomenological ontology of experience allows to describe responsive rationality, and structuralism strategies of experience explication are aimed to reveal intensions of logocentrism. So the anthropological content of experience essence is the integration of concrete subject’s life way.