Громадські об'єднання у системі національної безпеки України

У дисертації проведено компаративний аналіз теоретико-методологічних підходів до вивчення світової та вітчизняної новітніх практик громадської самоорганізації як взаємозалежності процесів формування самоорганізованого соціуму, забезпечення сталого та безпечного розвитку суспільства і держави. Започатковано новий науковий системний підхід до вивчення громадянського виміру національної безпеки, аналізу суб’єктно-об’єктних аспектів місця та ролі різних типів громадських об’єднань у системі національної безпеки як чинників впливу на вироблення та реалізацію державної політики у цій сфері. У контексті необхідності оновлення чинної Стратегії національної безпеки України запропоновано шляхи удосконалення взаємовідносин органів державної влади та інституцій громадянського суспільства у сфері забезпечення життєво-важливих інтересів людини і громадянина, безпеки суспільства і держави через підтримку останньою процесів інституціалізації та спеціалізації діяльності суспільно корисних та соціально орієнтованих громадських організацій, залучення інтелектуального потенціалу громадськості та недержавних аналітичних структур до процесів вироблення політики національної безпеки, запобігання антиконституційній та асоціальній самоорганізації громадян, впровадження дієвого громадського контролю за діями органів влади.

The dissertation contains accomplished comparative analysis of theory–methodological approaches to study the latest world and Ukrainian practices of civil self–organization as interdependence of processes of self–organized society forming and ensuring sustainable and secure development of state and society. There is commenced a new scientific system approach to study the problem of public dimension of national security, analysis of subject–objective aspects of place and role of different types of civil organizations in the national security system as factors of influence on producing and implementation of state policy in this sphere. In the context of necessity of reconsidering the valid National Security Strategy of Ukraine there are proposed ways to improve coordination of cooperation between state bodies and institutions of civil society in the sphere of vital interests of individual and citizen, social and state security through the state support of processes of institutionalization and specialization of civil organizations' community focused and valuable activities, involvement of intellectual potential of the public and non–governmental think tanks in the process of state security policy making, preventing anticonstitutional and asocial civil self-organization, implementation of effective civil control of governmental activity.