Літературний фейк та фейкове авторство як явища мережевої текстової культури та медіаредагування

Однією із ключових проблем побутування текстів в інтернет-просторі є фейки, зокрема літературні (фейкові цитати та фейкове авторство). Фейкові цитати є різновидом дезінформаційного контенту в сучасному цифровому медіапросторі. Це потребує особливої уваги фахівців з медіаредагування, адже явище вкрай поширене, оскільки фейкові цитати зокрема та фейкові тексти й фейкове авторство загалом функціонують як засіб підвищення переконливості повідомлення через приписування окремих висловлювань авторитетним особам: письменникам, науковцям, політикам чи громадським діячам. Літературні фейки та містифікації існують також у метавсесвіті, набуваючи нових цифрових форм через використання штучного інтелекту, генеративного тексту та віртуального простору. У тривимірних цифрових світах підробка авторства, текстів або цілих літературних подій стала значно масштабнішою, ніж у класичній паперовій чи традиційній веблітературі. Метавсесвіт стирає межу між автором, ШІ і персонажем. Це робить критичне мислення та цифрову автентифікацію головними інструментами не тільки для сучасного читача й творця мережевих текстів, а й для медіаредактора. З позицій медіаредагування проблема фейкових цитат набуває особливої актуальності, оскільки редактор є ключовим у процесі контролю достовірності інформації. Одним з основних завдань редакторської діяльності є верифікація фактів, джерел і цитованих висловлювань перед їх оприлюдненням. Використання неперевірених цитат у журналістських матеріалах, інтернет-виданнях або соціальних медіа не лише знижує якість контенту, а й може спричиняти репутаційні ризики для медіа.

One of the key problems associated with the circulation of texts in the Internet space is the spread of fakes, particularly literary fakes (fake quotations and fake authorship). Fake quotations are a type of disinformation content in the contemporary digital media environment. This requires special attention from media-editing professionals, as the phenomenon is extremely widespread. Fake quotations in particular, and fake texts and fake authorship in general, function as a means of increasing the persuasiveness of a message by attributing certain statements to authoritative figures such as writers, scholars, politicians, or public figures. Literary fakes and mystifications also exist within the metaverse, acquiring new digital forms through the use of artificial intelligence, generative text, and virtual environments. In three-dimensional digital worlds, the falsification of authorship, texts, or even entire literary events has become much more extensive than in traditional print literature or conventional web literature. The metaverse blurs the boundary between the author, AI, and the character. This makes critical thinking and digital authentication essential tools not only for contemporary readers and creators of online texts, but also for media editors. From the perspective of media editing, the problem of fake quotations is of particular relevance, since the editor plays a key role in ensuring the reliability of information. One of the primary tasks of editorial work is the verification of facts, sources, and quoted statements before their publication. The use of unverified quotations in journalistic materials, online publications, or social media not only reduces the quality of content but may also create reputational risks for media organizations.