Теоретичний аналіз поняття «компетентність» у контексті фахової підготовки майбутніх судноводіїв

У статті здійснено теоретичний аналіз понять «компетенція» та «компетентність» у системі морської освіти. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю чіткого розуміння понять для подальшого вивчення професійних компетентностей майбутніх судноводіїв. Метою статті є науково-теоретичне обґрунтування зазначених понять у контексті фахової підготовки. Для досягнення поставленої мети було проведено систематизацію наукових джерел і нормативно-правових документів регулювання морської галузі, порівняльний аналіз визначень у наукових джерел. У статті розкрито сутність термінів, проаналізовано підходи вітчизняних науковців до їх визначення, а також виведено термін «компетентність» з урахуванням особливостей судноводійної справи. Доведено, що «компетенція» виступає як нормативно визначена вимога до професійної діяльності, а «компетентність» – динамічна властивість особистості, що виявляється у її здатності усвідомлено й успішно застосовувати набуті знання, навички та досвід у процесі практичної діяльності. Особливу увагу приділено вимогам міжнародної конвенції ПДНВ, що регулюють кваліфікацію командного складу суден. Визначено, що сучасний освітній процес у морських закладах має бути чітко орієнтований на практичну готовність до дій у екстремальних ситуаціях під час рейсів. У межах дослідження виділено провідні методологічні підходи до розв’язання цієї проблеми. Когнітивний підхід орієнтований на формування фундаментальних професійних знань, що регламентуються стандартами IMO. Діяльнісний підхід передбачає безпосереднє застосування цих знань у практичній діяльності офіцерів палубного відділу. Особистісний підхід спрямований на розвиток індивідуальних якостей судноводія, необхідних для формування стресостійкості. Узагальнення цих позицій дозволило сформулювати авторське визначення професійної компетентності судноводія. Результати проведеного дослідження будуть використані для подальшого вивчення професійних компетентностей майбутніх судноводіїв, зокрема лінгвістичної.

The article provides a theoretical analysis of the concepts “competence” and “competency” in the maritime education system. The precise conceptual distinction between these categories is essential for the further development of professional competencies for future navigators. The purpose of the study is to provide a theoretical substantiation for these concepts within the framework of professional maritime training.
The research methology involves the systematization of scientific literature and regulatory documents governing the maritime industry, followed by a comparative analysis of existing definitions. The article defines the substance of the terms, analyzes domestic scholarly perspectives, and refines the concept of “competency” with the specific reference to the navigation field. The results of the study show that “competence” represents a normatively defined external requirement for professional activity, whereas “competency” is an integrated, dynamic personality trait reflecting the actual capacity to successfully apply knowledge, skills, and experience in practice. Particular attention is paid to to the requirements of the International STCW Convention regulating the qualifications of ship command staff. It is determined that the modern educational process in maritime institutions must be strictly oriented towards practical readiness to operate in emergency situations during voyages. The structure of the professional competency of a navigator is investigated. The outlined conclusions serve as a theoretical foundation for further research into the professional competencies of future navigators, with a particular focus on linguistic competency.