Роль гуманітаризації у вищій військовій освіті

Стаття присвячена визначенню сутності гуманітаризації як складової вищої військової освіти, обґрунтуванню її ролі у процесі навчання курсантів та окресленню шляхів гуманітаризації у педагогічній діяльності. Мета дослідження полягає у виокремленні ключових проблем, які потребують посилення гуманітарної складової у процесі навчання курсантів. Методологічно автори спираються на міждисциплінарний підхід до аналізу проблем гуманітаризації у вищій військовій школі, адже гуманітаризація стосується розвитку широкого комплексу знань, навичок і компетентностей військовослужбовця: пізнавальної діяльності, критичного мислення, комунікативної, етичної та естетичної культури, національної ідентичності. Автори розглядають питання взаємозв’язку гуманітаризації з гуманізмом та гуманізацією як педагогічними принципами. Визначено, що необхідність у гуманітаризації навчання курсантів є логічно обумовленою з точки зору реалізації завдань вищої військової освіти, що регламентовані українськими норматив-ними документами у військовій сфері та пов’язані зі становленням особистості військовослужбовця, розвитком його інтелекту, загальної культури, здібностей до ефективної комунікації, а також з формуванням майбутніх ролей курсантів як управлінців, лідерів, наставників. У статті виділено наступні проблеми процесу навчання курсантів: надмірна технотизація освіти; слабке розуміння курсантами доцільності гуманітарних і окремих суспільнознавчих дисциплін у вищій військовій школі; брак практики розв’язання кейсових завдань та моральних дилем, що підвищують здатність приймати етичні рішення, вирішувати конфлікти та обирати правильний шлях комунікації; складнощі в усвідомленні національно-культурної ідентичності; слабкість розвитку логічного аналізу через незнання базових методів пізнання. Автори доводять, що гуманітаризація навчання значно впливає на формування професійних навичок військовослужбовців, а також на досягнення ними достатнього рівня моральної зрілості, яка має бути властива офіцеру.

The article is devoted to defining the essence of humanitarization as a component of higher military education, substantiating its role in the training of cadets, and outlining ways of implementing it in pedagogical practice. The purpose of the study is to identify key problems that necessitate strengthening the humanitarian component in cadet training. Methodologically, the authors adopt an interdisciplinary approach to analyzing the challenges of humanitarization in higher military education, as it involves the development of a wide range of knowledge, skills, and competencies of military personnel, including cognitive abilities, critical thinking, communication skills, ethical culture etc. The authors examine the relationship between humanitarization, humanism, and humanization as pedagogical principles. It is argued that the need to humanize cadet training is logically conditioned by the objectives of higher military education, as defined by Ukrainian regulatory documents in the military sphere. These objectives include the formation of a serviceman’s personality, the development of his professional competencies, as well as the preparation of cadets for future roles as managers, leaders, and mentors. The article identifies several problems in the cadet training process, including the excessive technocratic orientation of education; lack of practice in solving case-based tasks and moral dilemmas that develop ethical decision-making; difficulties in understanding national and cultural identity; insufficient development of logical thinking. The authors demonstrate that the humanization of training significantly influences the development of professional competencies of military personnel, as well as the achievement of a sufficient level of moral maturity, which is an essential characteristic of an officer.