Філософські стратегії української освіти як інструменту збереження та розвитку наукового капіталу

Термін “науковий капітал” залишається мало вживаним у вітчизняному соціогуманітарному дискурсі, а його евристичний потенціал є недостатньо розкритим. Отже, філософська рефлексія освітніх стратегій збереження та розвитку наукового капіталу має також здійснюватися за умови попереднього аналізу сутності концепту. У статті послідовно розглядаються питання дослідження концептуального змісту поняття “науковий капітал” у сучасному соціогуманітарному дискурсах, та аналізу освіти як чинника його збереження та розвитку. Вдалося розглянути його як складову філософсько-освітніх студій у прив’язці до теоретичного спадку П. Бурдьє, розкрити проблематику наукового капіталу як результату залучення суб’єктів освіти до дослідницької діяльності, продемонструвати потенціал громадянської науки (освіти), дослідити виклики збереження та розвитку наукового капіталу саме в умовах соціокультурних потрясінь сучасної України. Розвиток наукового капіталу має постати центром освітніх реформ із відповідним розвитком культурного та соціального капіталу, формуванням у освіті специфічних поведінкових патернів та освітніх практик. Це також потребує створення цілісної екосистеми залучення до науки у навчальних закладах, підтримки практик громадянської науки, а STEM (STEAM, STREAM тощо)-освіту варто розглядати як ефективну стратегією розвитку наукового капіталу, що фокусується на розвитку у молоді вмінь та навичок, необхідних для майбутньої дослідницької (наукомісткої) професії.

The term “science capital” remains little used in the domestic socio-humanitarian discourse, and its heuristic potential is not sufficiently revealed. Therefore, philosophical reflection on educational strategies for the preservation and development of science capital should also be carried out subject to a preliminary analysis of the essence of the concept. The article consistently considers the issues of researching the conceptual content of the concept of “science capital” in modern socio-humanitarian discourses, and the analysis of education as a factor in its preservation and development. It was possible to consider it as a component of philosophical and educational studies in connection with the theoretical heritage of P. Bourdieu, to reveal the problems of science capital as a result of involving educational subjects in research activities, to demonstrate the potential of civic science (education), to explore the challenges of preserving and developing science capital precisely in the conditions of socio-cultural upheavals of modern Ukraine. The development of science capital should become the center of educational reforms with the corresponding development of cultural and social capital, the formation of specific behavioral patterns and educational practices in education. This also requires the creation of a holistic ecosystem of engagement with science in educational institutions, support for citizen science practices, and STEM (STEAM, STREAM, etc.) education should be considered as an effective strategy for the development of science capital, focusing on the development of skills and abilities in young people necessary for the future research (science-intensive) profession.