Мистецьке виховання педагога в умовах генеративного штучного інтелекту

Підготовка майбутнього педагога сьогодні виходить далеко за межі звичайної трансляції знань. Учитель стає ключовою фігурою, провідником через лабіринти цифрових імітацій, що вимагає ґрунтовного дослідження глибинних механізмів взаємодії свідомості з мистецтвом у новій технологічній реальності. Введено та обґрунтовано авторський концепт “герменевтика автентичного естетичного досвіду”, що слугує основою формування специфічної “культури автентичності” вчителя. Виокремлено та детально проаналізовано три ключові модуси художньої автентичності сучасності: справжню (органічну, вкорінену в бутті), імітативну (алгоритмічну, порожню за сутністю) та гібридну (кентавричну співтворчість людини і нейромережі). Експансія ШІ постає не як вирок, а як потужний каталізатор філософського оновлення мистецького виховання. Свідоме опанування культури автентичності дозволяє педагогу етично й критично керувати сучасними модусами творення. Безкомпромісне утвердження примату людського духу над алгоритмічною формою стає стратегічним пріоритетом освіти та запорукою збереження цивілізаційного коду.

The training of future teachers today goes far beyond mere knowledge transfer. The teacher becomes a key figure, a guide through the labyrinths of digital imitations, which requires a profound study of the deep mechanisms of consciousness's interaction with art in the new technological reality. The author's concept of the “hermeneutics of authentic aesthetic experience” is introduced and substantiated, serving as the basis for the formation of a specific teacher's “culture of authenticity”. Three key modes of contemporary artistic authenticity are identified and analyzed in detail: genuine (organic, rooted in being), imitative (algorithmic, empty in essence), and hybrid (centauric co-creation of a human and a neural network). The expansion of AI appears not as a death sentence, but as a powerful catalyst for the philosophical renewal of artistic education. Conscious mastery of the culture of authenticity allows the teacher to ethically and critically manage modern modes of creation. The uncompromising assertion of the primacy of the human spirit over algorithmic form becomes a strategic priority for education and a guarantee of preserving the civilizational code.