Трансформація освітніх практик у контексті викликів постіндустріальної доби

Метою дослідження є аналіз напрямів оновлення університетської освіти, орієнтованої на розвиток метанавичок, ШІ-грамотності та персоналізацію навчання в умовах цифровізації й поширення генеративного штучного інтелекту, а також обґрунтування моделі навчання впродовж життя як відповіді на виклики технологізації сучасності. Досягнення поставленої мети зумовлює розв’язання таких завдань: проаналізувати трансформацію функцій університету в умовах постіндустріального суспільства; охарактеризувати вплив динаміки ринку праці на зміну вимог до освітніх результатів і компетентнісного профілю випускника; дослідити потенціал і ризики використання генеративного штучного інтелекту в освітньому процесі; обґрунтувати необхідність формування ШІ-грамотності як складової сучасної університетської підготовки. Проведений аналіз засвідчив, що трансформація вищої освіти в постіндустріальну добу має парадигмальний характер: традиційна знаннєво-трансляційна (“фабрична”) модель дедалі менше відповідає умовам цифровізації, динамічної зміни професійних вимог і поширення генеративного штучного інтелекту. Обґрунтовано, що ключовим результатом сучасної університетської освіти має бути не відтворення інформації, а формування метанавичок, когнітивної автономії, здатності до критичного мислення, співпраці та безперервного оновлення компетентностей. Встановлено, що навчання впродовж життя та мікрокваліфікації є важливими інструментами професійної мобільності та стійкості, однак їх інтеграція потребує забезпечення якості, прозорості й порівнюваності результатів навчання. Водночас цифрова трансформація вищої освіти має здійснюватися з урахуванням інклюзивного виміру.

The purpose of the study is to analyze the directions of updating university education oriented toward the development of meta-skills, AI literacy, and the personalization of learning in the context of digitalization and the spread of generative artificial intelligence, as well as to substantiate the model of lifelong learning as a response to the challenges of technological transformation. Achieving this purpose requires addressing the following objectives: to analyze the transformation of the functions of the university in the context of a post-industrial society; to characterize the impact of labor market dynamics on changing requirements for educational outcomes and the competence profile of graduates; to examine the potential and risks of using generative artificial intelligence in the educational process; and to substantiate the necessity of developing AI literacy as a component of contemporary university education. The conducted analysis has demonstrated that the transformation of higher education in the post-industrial era is of a paradigmatic nature: the traditional knowledge-transmission (“factory”) model is becoming increasingly inadequate to the conditions of digitalization, the dynamic change of professional requirements, and the spread of generative artificial intelligence. It has been substantiated that the key outcome of contemporary university education should not be the reproduction of information, but the development of meta-skills, cognitive autonomy, critical thinking, collaboration, and the capacity for continuous updating of competencies. The dual impact of generative AI has been revealed: while it expands opportunities for the personalization of learning, it simultaneously brings to the forefront the risks of academic misconduct, the simulation of learning activity, and the weakening of independent judgment, which necessitates the systematic implementation of AI literacy and the reorientation of assessment practices. It has been established that lifelong learning and micro-credentials are important tools for professional mobility and resilience; however, their integration requires ensuring the quality, transparency, and comparability of learning outcomes. At the same time, the digital transformation of higher education must be carried out with due consideration of the inclusive dimension.