Показання з чужих слів у кримінальному процесуальному доказуванні: процесуальна природа та доктринальна модель їх допустимості, перевірки й оцінки

У статті досліджено процесуальну природу показань з чужих слів і сформовано цілісну доктринальну модель їх допустимості, перевірки та оцінки у кримінальному процесуальному доказуванні. Обґрунтовано, що вони не утворюють окремого процесуального джерела доказів поряд із показаннями, а є показаннями, певний інформаційний фрагмент яких має похідне походження. Розмежовано первинного носія інформації про доказуваний факт, проміжних носіїв, особу, яка дає показання, показання як процесуальне джерело доказів та фактичні дані, що отримуються з нього. Практичне значення такого розмежування полягає у послідовному визначенні предмета та меж перевірки похідної доказової інформації. Запропоновано модель подовженого інформаційного ланцюга, яка охоплює рух відомостей від первинного сприйняття юридично значущого факту через запам’ятовування, словесне оформлення, міжособистісну передачу, повторне сприйняття, тлумачення і відтворення до набуття ними процесуальної форми показань. Виокремлено одноланкові й багатоланкові показання з чужих слів та доведено, що збільшення кількості міжособистісних переходів не створює презумпції недостовірності, але збільшує кількість можливих точок транс-формації інформації. Сформульовано правило поелементної кваліфікації інформаційних фрагментів. Розроблено семикритеріальну модель внутрішньої перевірки, що охоплює встановлення джерела, умови сприйняття, пам’ять, передачу інформації, точність відтворення, мотиваційні чинники та цілісність інформаційного ланцюга. Окремо обґрунтовано зовнішню перевірку з урахуванням ступеня інформаційної самостійності підтверджувальних доказів. На основі КПК України, практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини запропоновано п’ятирівневу модель їх допустимості, перевірки та оцінки: правова кваліфікація, процесуальна допустимість, внутрішня надійність, зовнішня перевірка, оцінка доказового значення і справедливості використання. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення ст. 97 КПК України.

The article examines the procedural nature of hearsay testimony in criminal proceedings and develops an integrated doctrinal model of its admissibility, verification, and assessment. It argues that hearsay testimony does not constitute a separate procedural source of evidence alongside testimony as such; rather, a particular informational fragment of testimony has a derivative origin. The study distinguishes the primary bearer of information about the fact to be proved, intermediate bearers, the person giving testimony, testimony as a procedural source of evidence, and the factual data obtained from that source. A model of an extended information chain is proposed. It covers the movement of information from the primary perception of a legally relevant fact through memory, verbal expression, interpersonal transmission, subsequent perception, interpretation and reproduction until it acquires the procedural form of testimony. Single-link and multi-link hearsay are distinguished. An increase in interpersonal transfers does not create a presumption of unreliability, but it increases the number of potential points at which information may be transformed. The article formulates a rule for separate legal characterization of relevant informational fragments and proposes a seven-criterion model of internal verification covering source identification, conditions of perception, memory, information transmission, accuracy of reproduction, motivational factors and integrity of the information chain. External verification is analysed separately with regard to the degree of informational independence of corroborating evidence. On the basis of the Criminal Procedure Code of Ukraine, the case law of the Supreme Court and the European Court of Human Rights, a five-level model of admissibility, verification, and assessment is proposed: legal characterization, procedural admissibility, internal reliability, external verification, and assessment of evidentiary significance and fairness of use. Proposals for improving Article 97 of the Criminal Procedure Code of Ukraine are substantiated.