Аналіз правозастосовної практики щодо визнання малозначними правопорушення, передбачені статтею 174 КУпАП

У статті здійснено аналіз правозастосовної практики визнання малозначними адміністративних правопорушень, передбачених статтею 174 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Емпіричну основу дослідження становлять постанови місцевих та апеляційних судів, ухвалені переважно у 2025–2026 роках. Визначено основні обставини, які враховуються судами під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 174 КУпАП, при вирішенні питання про можливість застосування положень статті 22 КУпАП, зокрема відсутність потерпілих і матеріальної шкоди, місце, кількість та напрямок пострілів, вид зброї, форма вини, мотив поведінки, визнання вини, щире розкаяння, позитивна характеристика особи, проходження військової служби, наявність бойових заслуг і статус нагородної зброї. Установлено, що судові підходи до оцінювання малозначності таких діянь є неоднаковими, а в окремих рішеннях висновок про незначний ступінь суспільної шкідливості ґрунтується переважно на відсутності фактичних наслідків та позитивних відомостях про особу правопорушника без належної оцінки потенційного ризику, створеного неправомірною стрільбою. Наголошено, що склад правопорушення, передбаченого статтею 174 КУпАП, є формальним, тому ненастання тілесних ушкоджень, пошкодження майна чи іншої конкретної шкоди саме по собі не може свідчити про малозначність діяння. Запропоновано законодавчо обмежити можливість застосування статті 22 КУпАП до правопорушень, передбачених статтею 174 КУпАП, шляхом внесення відповідних змін до зазначених норм. Встановлення прямої законодавчої заборони сприятиме усуненню неоднакової судової практики, за якої подібні за характером і рівнем небезпеки діяння отримують різну правову оцінку, а також унеможливить визнання малозначності, спираючись на позитивну характеристику осо-би, її соціальний статус, розкаянням або відсутність фактично заподіяної шкоди.

This article analyzes the legal practice of recognizing administrative offenses provided for in Article 174 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses as minor. The empirical basis of the study consists of rulings by local and appellate courts, issued primarily in 2025–2026. The study identifies the key circumstances that courts take into account when considering cases involving administrative offenses under Article 174 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses, when deciding on the applicability of the provisions of Article 22 of the Code, specifically the absence of victims and material damage, the location, number, and direction of the shots fired, the type of weapon, the form of guilt, the motive for the conduct, admission of guilt, sincere repentance, a positive character reference, military service, combat merits, and the status of the weapon as an award. It has been established that judicial approaches to assessing the minor nature of such acts are inconsistent, and in certain decisions, the conclusion regarding the insignificant degree of social harm is based primarily on the absence of actual consequences and positive information about the offender’s character, without a proper assessment of the potential risk posed by the unlawful firing. It is emphasized that the elements of the offense provided for in Article 174 of the Code of Administrative Offenses are formal in nature; therefore, the absence of bodily injury, property damage, or other specific harm cannot in and of itself indicate that the act is minor. It is proposed to legislatively limit the applicability of Article 22 of the Code of Administrative Offenses to offenses provided for in Article 174 of the Code of Administrative Offenses by amending the relevant provisions. Establishing an explicit legislative prohibition will help eliminate inconsistent judicial practice, under which acts similar in nature and level of danger receive different legal assessments, and will also prevent the recognition of minor significance based on a positive character assessment of the individual, their social status, remorse, or the absence of actual harm caused.