Деякі аспекти українського трудового законодавства в контексті євроінтеграції: порівняльний аспект

У статті розглядаються аспекти адаптації трудового законодавства України до права Європейського Союзу в контексті євроінтеграційного курсу держави, визначеного Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Проаналізовано чинний Кодекс законів про працю України 1971 року: попри численні зміни, він зберігає риси радянської епохи та потребує модернізації відповідно до стандартів «acquis communautaire», особливо з огляду на набуття Україною статусу кандидата на членство в ЄС у 2022 році. Здійснено порівняльно-правовий аналіз ключових директив ЄС у сфері праці, зокрема Директиви 2003/88/ЄС щодо організації робочого часу, Директиви 2000/78/ ЄС щодо рівного поводження у сфері зайнятості, Директиви 2019/1152/ЄС щодо прозорих умов праці, а також Хартії основних прав ЄС. Досліджено питання регулювання трудового договору; виявлено, що національне законодавство зорієнтоване переважно на стандартні форми зайнятості, тоді як гнучкі та цифрові форми праці враховано недостатньо. Розглянуто питання робочого часу та часу відпочинку: встановлено, що базові стандарти щодо тривалості робочого тижня та щорічної відпустки значною мірою відповідають вимогам ЄС, хоча контроль за надурочною роботою залишається слабким. Проаналізовано антидискримінаційне законодавство (зокрема інститут розумного пристосування та розподіл тягаря доказування), а також питання колективних трудових відносин і права на страйк. Виявлено розбіжності між Кодексом законів про працю та стандартами ЄС, обґрунтовано необхідність прийняття нового Кодексу законів про працю України, визначено шляхи посилення інституційних механізмів захисту трудових прав, а також наголошено на нагальній необхідності ухвалення нового Трудового кодексу України, який зможе поєднати гнучкість сучасного ринку праці з надійною системою соціального захисту працівників.

The article examines the aspects of adapting Ukrainian labor legislation to European Union law in the context of the state's European integration course, as defined by the Association Agreement between Ukraine and the EU. The current Labor Code of Ukraine of 1971 is analyzed: despite numerous amendments, it retains features of the Soviet era and requires modernization in accordance with the acquis communautaire standards, especially given Ukraine's acquisition of EU candidate status in 2022. A comparative legal analysis of key EU labor directives is conducted, in particular, Directive 2003/88/EC concerning certain aspects of the organization of working time, Directive 2000/78/EC establishing a general framework for equal treatment in employment and occupation, Directive (EU) 2019/1152 on transparent and predictable working conditions, as well as the Charter of Fundamental Rights of the EU. The issue of employment contract regulation is investigated; it is revealed that national legislation is primarily oriented towards standard forms of employment, while flexible and digital forms of work are insufficiently addressed. The issues of working time and rest periods are considered: it is established that basic standards regarding the duration of the working week and annual leave largely comply with EU requirements, although control over overtime work remains weak. Anti-discrimination legislation (in particular, the institution of reasonable accommodation and the allocation of the burden of proof) is analyzed, along with issues of collective labor relations and the right to strike. Discrepancies between the Labor Code and EU standards are identified, the necessity of adopting a new Labor Code of Ukraine is substantiated, ways to strengthen institutional mechanisms for the protection of labor rights are defined, and the urgent need to adopt a new Labor Code of Ukraine that can combine the flexibility of the modern labor market with a reliable system of social protection for workers is emphasized.