Проєктний метод як засіб реалізації міждисциплінарних зв’язків освітніх компонентів «Біомеханіка» та «Історія фізичної культури» у підготовці майбутніх учителів фізичної культури та тренерів

Стаття присвячена актуальній проблемі реалізації міжпредметних зв’язків у фаховій підготовці майбутніх учителів фізичної культури і тренерів в закладах вищої освіти. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування можливостей застосування проєктного методу як засобу інтеграції дисциплін «Біомеханіка» та «Історія фізичної культури». Актуальність теми визначається поширеною практикою роздільного викладання природничо-наукових і гуманітарних дисциплін, що призводить до формування «мозаїчних знань» і знижує ефективність фахової підготовки педагога. У ході дослідження здійснено порівняльний аналіз предметного поля зазначених дисциплін та виявлено три ключові зони їх перетину: еволюція спортивних технік, стародавні системи фізичного виховання та українська народна рухова культура. Охарактеризовано сутність проєктного методу та виокремлено три типи міждисциплінарних проєктів: дослідницький, реконструктивний та культурологічний. Обґрунтовано шестиетапну структуру організації міждисциплінарного проєкту (підготовчий, дослідницький, аналітичний, продуктивний, презентаційний та рефлексивний). Для ілюстрації запропоновано три конкретних проєкти: «Технічна революція у стрибках у висоту: від “ножиць” до “фосбері-флопу”», «Давньогрецький пентатлон: реконструкція та біомеханічний аналіз», «Козацькі бойові мистецтва: традиція і сучасна біомеханіка». У результаті дослідження встановлено, що реалізація міждисциплінарних проєктів формує у студентів не лише фахові компетентності (аналіз рухів, розуміння закономірностей спортивної техніки), а й дослідницькі вміння, критичне мислення та усвідомлення фахової ідентичності в контексті культурно-педагогічної традиції. Зроблено висновок, що проєктний метод є оптимальним педагогічним інструментом реалізації міжпредметних зв’язків між зазначеними дисциплінами. Перспективою подальших досліджень є розробка навчально-методичних матеріалів і проведення педагогічного експерименту для верифікації ефективності запропонованого підходу.

The article addresses the topical issue of implementing interdisciplinary connections in the professional training of future physical education and sports teachers in higher education institutions. The aim of the study is to provide a theoretical substantiation of the possibilities of applying the project method as a means of integrating the disciplines “Biomechanics” and “History of Physical Culture”. The relevance of the topic is determined by the widespread practice of teaching natural science and humanities disciplines in isolation, which leads to the formation of fragmented knowledge and reduces the effectiveness of professional teacher preparation. In the course of the study, a comparative analysis of the subject fields of the disciplines was conducted and three key zones of their intersection were identified: the evolution of sports techniques, ancient physical education systems, and Ukrainian folk motor culture. The essence of the project method was characterized, and three types of interdisciplinary projects were identified: research-based, reconstructive, and cultural-historical. A six-stage structure for organizing an interdisciplinary project was substantiated (preparatory, research, analytical, productive, presentation, and reflective stages). To illustrate the approach, three specific projects were proposed: “The Technical Revolution in High Jump: from the Scissors to the Fosbury Flop”, “The Ancient Greek Pentathlon: Reconstruction and Biomechanical Analysis”, and “Cossack Martial Arts: Tradition and Modern Biomechanics”. The study established that the implementation of interdisciplinary projects develops in students not only professional competencies (movement analysis, understanding of sports technique patterns) but also research skills, critical thinking, and an awareness of professional identity within the cultural-pedagogical tradition. The conclusion is drawn that the project method is an optimal pedagogical instrument for implementing interdisciplinary connections between the disciplines concerned. Future research prospects include the development of teaching and learning materials and the conduct of a pedagogical experiment to verify the effectiveness of the proposed approach.