Креативність української національної культури як відповідь на виклики сьогодення

У статті висвітлено креативність української національної культури як інструменту стійкості українського народу в часи випробувань, вказано на здатність будь-якої національної культури сприяти розвитку креативності особистості за умови, якщо національна культура стане основою життєвої філософії та буде досконало вивчатися в навчальних закладах на всіх рівнях. Також коротко окреслено проблему українців, означену як «какая разніца» (або відмова від вибору) як наслідок колоніальної та тоталітарної травми, що були спричинені репресіями та голодоморами-геноцидами. Названі імена шістдесятників (завдяки яким збереглася наша національна культура) та сучасних митців, які у творчості керуються ствердженням своєї ідентичності завдяки вихованню на національній культурі та національній самосвідомості. Розглянуто деякі з видів українських національно-духовних здобутків та ужиткового культурного спадку. Це зроблено з метою продемонструвати, як той чи інший вид національного надбання може впливати на свідомість молодої людини та пробуджувати її до креативного мислення шляхом досконалого пізнання своєї національної культури. Окремо розглянуто феномен української народної іграшки як приклад креативного явища ужиткової української культури, а також паремії (українські прислів’я та приказки), що зазвичай використовувались в побутовому спілкуванні та передавали пережитий досвід і використовувались в народній педагогіці. У статті наведено приклад оновленої театральної постановки «Лускунчик Гофмана» як переосмислення колоніального музичного спадку шляхом залучення української творчої молоді, показано, яким чином можна переосмислювати цей спадок та напрацьовувати свій національний репертуар, надаючи можливість українській дипломатії репрезентувати нашу культуру у світовому просторі. У висновках зазначено, що креативність є тією рушійною силою національної культури, завдяки якій вона (національна культура) трансформується та збагачується новими формами.

The article highlights the creativity of Ukrainian national culture as an instrument of the Ukrainian people's resilience in times of trial, points out the ability of any national culture to promote the development of individual creativity, provided that national culture becomes the basis of a philosophy of life and is thoroughly studied in educational institutions at all levels. It also briefly outlines the problem of Ukrainians, defined as "what difference" (or refusal to choose) as a consequence of colonial and totalitarian trauma caused by repressions and famines-genocides. The names of the sixties (thanks to whom our national culture was preserved) and contemporary artists are named, who in their work are guided by the affirmation of their identity due to upbringing on national culture and national self-consciousness. Some types of Ukrainian national-spiritual achievements and consumer cultural heritage are considered. This was done to demonstrate how one or another type of national heritage can influence the consciousness of a young person and awaken them to creative thinking through a thorough knowledge of their national culture. The phenomenon of Ukrainian folk toys is separately considered as an example of a creative phenomenon of Ukrainian consumer culture, as well as paremias (Ukrainian proverbs and sayings), which were usually used in everyday communication and conveyed lived experience and were used in folk pedagogy.
The article provides an example of an updated theatrical production of Hoffmann's "The Nutcracker" as a rethinking of the colonial musical heritage by involving Ukrainian creative youth, showing how this heritage can be reinterpreted and our national repertoire developed, enabling Ukrainian diplomacy to represent our culture in the world. The conclusions state that creativity is the driving force of national culture, thanks to which it (national culture) is transformed and enriched with new forms.