Технологічна цивілізація і трансформація релігійної свідомості в постантропологічному контексті

У статті здійснено філософський аналіз векторів трансформації релігійної свідомості у XXI столітті в умовах цифровізації, біотехнологічного втручання та розвитку штучного інтелекту. Вихідною тезою є положення про те, що сучасні технологічні процеси змінюють не лише соціальні форми релігійності, а і онтологічний горизонт, у межах якого формується духовний досвід. Метою дослідження є обґрунтування пере-ходу від антропоцентричної моделі релігійної свідомості до техногенно-медійованої структури її існування. Методологічну основу становлять онтологічний, філософсько-антропологічний та герменевтичний підходи, що дозволяють розглядати технологію як спосіб розкриття буття та чинник трансформації суб’єктивності. У статті виокремлено три взаємопов’язані вектори розвитку релігійної свідомості: онтологічний (цифровізація як зміна способу явлення сакрального), етико-біологічний (біоетика як проблема відповідальності за майбутнє життя) та постантропологічний (штучний інтелект як виклик унікальності людської свідомості). Доведено, що релігійна свідомість у техногенному горизонті не зникає, а трансформується, набуваючи рефлексивного та відповідального характеру. Зроблено висновок про формування нового типу духовності, що розгортається всередині технологічного способу буття та переосмислює межі людської суб’єктивності.

The article provides a philosophical analysis of the vectors of transformation of religious consciousness in the 21st century in the context of digitalization, biotechnological intervention, and the development of artificial intelligence. The central thesis argues that contemporary technological processes reshape not only the social forms of religiosity but also the ontological horizon within which spiritual experience is constituted. The aim of the study is to substantiate the transition from an anthropocentric model of religious consciousness to a technologically mediated structure of its existence. The methodological framework combines ontological, philosophical-anthropological, and hermeneutic approaches, enabling an interpretation of technology as a mode of revealing being and a factor in the transformation of subjectivity. The article identifies three interrelated vectors of development: the ontological vector (digitalization as a transformation of the mode of sacred presence), the ethico-biological vector (bioethics as a problem of responsibility for future life), and the post-anthropological vector (artificial intelligence as a challenge to the uniqueness of human consciousness). It is demonstrated that religious consciousness in the technogenic horizon does not disappear but is transformed, acquiring a reflexive and responsible character. The study concludes that a new type of spirituality is emerging within the technological mode of being, reinterpreting the boundaries of human subjectivity.