Реальність як проблемний фактор інформаційно-комунікативного середовища сучасності

Якщо кількісні параметри приросту й екстенсивна динаміка розвитку інформаційно-комунікативного середовища сучасності не викликають сумнівів і заперечень, то до якісних, світоглядних, інтерпретаційних та аргументаційних аспектів виникає безліч запитань навіть у пересічних представників масової свідомості, не кажучи вже про репрезентантів спеціалізованої (фахової, академічної) свідомості. Фундаментальна проблема пов’язана з тим, що інформаційно-комунікативне середовище – це не суб’єкт, який функціонує на власний розсуд, а лише об’єкт та інструмент, який ті, хто наділені суб’єктним статусом, використовують для забезпечення власних (індивідуальних і корпоративних) потреб і задоволення власних (так само індивідуальних і корпоративних) інтересів. Чи можливе в такій системі координат задоволення національних інтересів, інтересів суспільства в цілому чи хоча б тієї його частини, яка перевищує корпоративний сегмент? У принципі, можливе. Однак така можливість завжди обумовлена фактором збігу інтересів – за принципом: якщо національний інтерес збігається з моїм власним, то чому б не задовольнити ще й його? Але позаяк на практиці суспільної життєдіяльності такий збіг є явищем доволі рідкісним, то національний інтерес в абсолютній більшості випадків опиняється на віддаленій периферії уваги наративів інформаційного порядку денного. Щоправда, ті, хто переслідують свої власні й корпоративні інтереси, зі зрозумілих причин не визнають цього факту; натомість вони намагаються нав’язати суспільній думці стереотип, що їхні особисті й корпоративні інтереси дивовижним чином збігаються з національними інтересами, чи навіть ще більше – що вони завжди жертвують власними інтересами, добровільно обираючи в статусі таких інтересів інтереси національні й загальносуспільні. Такий собі альтруїзм, зведений до сакрального абсолюту. Втім, ці нав’язливі стани свідомості з реальністю не мають нічого спільного.

If the quantitative parameters of growth and the extensive dynamics of the development of the information and communication environment of today do not cause doubts and objections, then many questions arise regarding the qualitative, worldview, interpretative and argumentative aspects even among ordinary representatives of mass consciousness, not to mention representatives of specialized (professional, academic) consciousness. The fundamental problem is related to the fact that the information and communication environment is not a subject that functions at its own discretion, but only an object and a tool that those who are endowed with subject status use to ensure their own (individual and corporate) needs and satisfy their own (also individual and corporate) interests. Is it possible in such a coordinate system to satisfy national interests, the interests of society as a whole, or at least that part of it that exceeds the corporate segment? In principle, it is possible. However, such an opportunity is always conditioned by the factor of coincidence of interests – according to the principle: if the national interest coincides with my own, then why not satisfy it too? But since in the practice of social life such a coincidence is a rather rare phenomenon, the national interest in the absolute majority of cases ends up on the distant periphery of attention of the narratives of the information agenda. True, those who pursue their own and corporate interests, for obvious reasons, do not recognize this fact; instead, they try to impose on public opinion the stereotype that their personal and corporate interests miraculously coincide with national interests, or even more so – that they always sacrifice their own interests, voluntarily choosing national and general social interests in the status of such interests. A kind of altruism reduced to a sacred absolute. However, such obsessive states of consciousness have nothing in common with reality.