Внесок протестантських спільнот в утвердження політичної незалежності та захист національних інтересів України (1991–2026 роки)

У статті здійснено комплексний аналіз еволюції соціально-політичної ролі протестантських спільнот в Україні у період 1991–2026 років. Простежено трансформацію українського протестантизму від маргіналізованої, радянською системою релігійної субкультури до впливового інституту громадянського суспільства, який набув статусу активного суб’єкта захисту національних інтересів, демократичних цінностей і державного суверенітету. У роботі реконструйовано історичний контекст протестантського дисидентства в УРСР, зокрема діяльність руху «ініціативників» та правозахисну місію Георгія Вінса, що заклали підґрунтя для формування протестантської культури громадянської відповідальності, опору тоталітаризму та захисту свободи совісті. Показано, як цей досвід був переосмислений у пострадянський період і став важливим ресурсом для суспільної мобілізації. Особливу увагу приділено теологічній трансформації протестантського світогляду, а саме переходу від традиційного пацифізму до концепції «справедливої оборони», яка сформувалася під впливом Революції Гідності та повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України. Про-аналізовано феномен «теології Майдану» як форми контекстуального богослов’я, що інтегрує етичні принципи християнства з реаліями національно-визвольної боротьби. Також розглянуто релігійне волонтерство та військове капеланство як нові, інституціоналізовані форми протестантського служіння в умовах війни. Окремий розділ присвячено аналізу стратегічного значення «духовної дипломатії» та міжнародної адвокації України через глобальні протестантські й євангельські мережі. Розкрито механізми співпраці з консервативними релігійними колами США, а також значення вступу Ради євангельських протестантських церков України до Європейського євангельського альянсу у 2025 році як кроку до інституційного закріплення українського голосу в європейському релігійному просторі.

This article provides a comprehensive analysis of the evolution of the socio-political role of Protestant communities in Ukraine during the period from 1991 to 2026. It traces the transformation of Ukrainian Protestantism from a marginalized religious subculture under the Soviet system into an influential institution of civil society that has become an active actor in defending national interests, democratic values, and state sovereignty. The study reconstructs the historical context of Protestant dissent in the Ukrainian SSR, particularly the activities of the “Initiators” movement and the human rights mission of Georgi Vins, which laid the foundation for a Protestant culture of civic responsibility, resistance to totalitarianism, and the defense of freedom of conscience. It demonstrates how this historical experience was reinterpreted in the post-Soviet period and became an important resource for social mobilization. Special attention is given to the theological transformation of the Protestant worldview, namely the shift from traditional pacifism toward the concept of “just defense”, which emerged under the influence of the Revolution of Dignity and the full-scale military aggression of the Russian Federation against Ukraine. The article analyzes the phenomenon of the “Theology of Maidan” as a form of contextual theology integrating Christian ethical principles with the realities of national liberation struggle. It also examines religious volunteering and military chaplaincy as new institutionalized forms of Protestant ministry under wartime conditions. A separate section explores the strategic significance of “spiritual diplomacy” and international advocacy for Ukraine through global Protestant and evangelical networks. The study highlights mechanisms of cooperation with conservative religious circles in the United States and discusses the importance of the accession of the Council of Evangelical Protestant Churches of Ukraine to the European Evangelical Alliance in 2025 as a step toward the institutional consolidation of the Ukrainian voice within the European religious space.