Інтегративний підхід до інструментальної підготовки майбутніх вчителів музики (на прикладі гітари)

У статті обґрунтовується інтегративний підхід до інструментальної підготовки майбутніх вчителів музики, на прикладі класичної гітари. Поточні трансформації в педагогічній освіті суттєво змінили професійну ідентичність музичних педагогів, змістивши акцент з віртуозності, орієнтованої на виконання, на багатовимірну педагогічну компетентність. У контексті середньої освіти інструментальну майстерність не можна звести до технічного виконання; вона функціонує як дидактичний ресурс, що підтримує акомпанемент, створення ансамблевих форм, теоретичну базу, роботу в класі та позакласні музичні ініціативи. У дослідженні стверджується, що перенесення виключно музично-виконавських моделей в педагогічну освіту є методологічно невірним, оскільки такі моделі надають пріоритет художній інтерпретації та розширенню репертуару над педагогічними цілями. Спираючись на концепції рефлексивної практики та партисипативних перспектив у музичній освіті, інструментальна компетентність концептуалізується як педагогічно опосередкована музикальність. Інструментальна підготовка інтегрує чотири взаємопов’язані виміри: технічно-виконавський розвиток, теоретичну грамотність, педагогічне посередництво та комунікативно-організаційну компетентність. Особлива увага приділяється гітарі завдяки її мобільності, доступності та соціально-культур-ній актуальності в сучасній молодіжній культурі. Ці характеристики дозволяють гнучко впроваджувати її на уроках та в неформальних освітніх умовах, сприяючи інклюзивній участі та творчій взаємодії. Запропонована модель пере-осмислює інструментальну майстерність не як автономну художню мету, а як структурно диференційований компонент професійного формування вчителя, узгоджений з освітньою місією шкільного музичного викладання. Окреслено практичні наслідки для розробки навчальних програм у рамках програм підготовки вчителів музики.

The article justifies an integrative approach to the instrumental training of future music teachers, shifting the focus from performance virtuosity to multidimensional pedagogical competence. In the context of secondary education, instrumental mastery functions as a vital didactic resource for accompaniment, ensemble coordination, and classroom management. The study argues that traditional conservatory-based models are methodologically inadequate for teacher education because they prioritize artistic interpretation over pedagogical mediation and functional adaptability. Drawing on the concepts of pedagogical content knowledge and reflective practice, the article conceptualizes instrumental competence as pedagogically mediated musicianship. Within this framework, training integrates technical development focused on functional reliability with theoretical literacy embodied in practice. This approach further encompasses pedagogical mediation skills for effective explanation and demonstration, alongside the communicative competence required for ensemble leadership and collaborative creation. The acoustic guitar is particularly emphasized due to its mobility, harmonic completeness, and sociocultural relevance in contemporary youth culture. These characteristics allow for flexible implementation in both formal lessons and informal settings, promoting inclusive participation. Ultimately, the proposed model redefines instrumental mastery not as an autonomous artistic goal, but as a structurally differentiated component of professional formation aligned with the mission of school music teaching.