Кібербулінг як форма віртуального насильства підлітків: теоретичний аналіз проблеми в контексті соціальної роботи

Стаття присвячена теоретичному аналізу кібербулінгу як соціально небезпечного явища та обґрунтуванню доцільності його розгляду в соціальній роботі як форми віртуального насильства підлітків у сучасному цифровому середовищі. Уточнено зміст кібербулінгу як систематичного агресивного переслідування з використанням інформаційно-комунікаційних технологій у соціальних мережах, месенджерах, онлайн-іграх, форумах та інших середовищах. Виокремлено його ключові ознаки: безперервність у часі, відсутність просторових меж, широка аудиторія, високий рівень анонімності, стирання меж між публічним і приватним простором, а також латентність і складність своєчасного виявлення через небажання підлітків звертатися по допомогу. Обґрунтовано необхідність комплексної профілактики кібербулінгу засобами соціальної роботи та підкреслено роль соціального працівника як координатора міжвідомчої взаємодії і захисника прав підлітків у цифровому середовищі. Уточнено, що практична реалізація цього підходу передбачає: орієнтацію профілактики на попередження віртуального насильства загалом (цифрова грамотність, емоційна компетентність, безпечна комунікація, раннє звернення по допомогу), міжсекторальне реагування за участі ключових інституцій, а також розширену оцінку випадку з урахуванням поширення контенту, ролей учасників, повторюваності та наслідків для дитини. Запропоновано авторське визначення кібербулінгу як форми віртуального насильства, що реалізується через інформаційно-комунікаційні технології та виявляється в умисних агресивних діях (приниження, переслідування, залякування, дискредитація, соціальне виключення), які спричиняють психологічну, соціальну чи правову шкоду підлітку. Визначення створює концептуальну основу для подальшого аналізу чинників ризику, типології проявів і моделі комплексного соціально-педагогічного реагування.

The article is devoted to the theoretical analysis of cyberbullying as a socially dangerous phenomenon and the justification of the feasibility of considering it in social work as a form of virtual violence of adolescents in the modern digital environment. The content of cyberbullying is clarified as systematic aggressive harassment using information and communication technologies in social networks, messengers, online games, forums and other environments. Its key features are highlighted: continuity in time, absence of spatial boundaries, wide audience, high level of anonymity, blurring of boundaries between public and private space, as well as latency and difficulty of timely detection due to adolescents’ reluctance to seek help. The need for comprehensive prevention of cyberbullying through social work is substantiated and the role of the social worker as a coordinator of interagency interaction and a defender of the rights of adolescents in the digital environment is emphasized. It is specified that the practical implementation of this approach involves: focusing prevention on preventing virtual violence in general (digital literacy, emotional competence, safe communication, early seeking help), intersectoral response with the participation of key institutions, as well as an expanded assessment of the case taking into account the distribution of content, the roles of participants, repeatability and consequences for the child. The author proposes a definition of cyberbullying as a form of virtual violence implemented through information and communication technologies and manifested in intentional aggressive actions (humiliation, harassment, intimidation, discrediting, social exclusion) that cause psychological, social or legal harm to a teenager. The definition creates a conceptual basis for further analysis of risk factors, typology of manifestations and a model of complex socio-pedagogical response.