Казкотерапія як метод психолого-педагогічної корекції учня з порушеннями слуху

У статті обґрунтовано релевантність та розкрито методичний потенціал казкотерапії як інтегративного методу психолого-педагогічної корекції учнів із порушеннями слуху в умовах сучасних викликів, зумовлених воєнним станом в Україні. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю подолання освітніх втрат та стабілізації психоемоційного стану дітей із особливими освітніми потребами, які перебувають під впливом тривалого стресу. Автор розглядає казкотерапію не лише як засіб трансляції моральних норм, а як потужний мультимодальний інструмент, що дозволяє поєднувати корекцію слухового сприймання, розвиток емоційного інтелекту та соціальну адаптацію. Особливу увагу приділено застосуванню теорії когнітивного навантаження (CLT) у контексті сурдопедагогіки. Доведено, що використання казок, підсилених методами драматизації, візуалізованого сторітелінгу та жестової мови, дозволяє мінімізувати стороннє когнітивне навантаження, полегшуючи перехід інформації з робочої пам’яті до довготривалої. Розкрито сутність візуально-просторової компенсації, де жести, міміка та пантоміма стають «візуальними якорями» для закріплення нових лексем та понять. Висвітлено роль родини у процесі казкотерапевтичного впливу та важливість техніки екстерналізації для подолання наслідків аудизму – соціокультурного упередження щодо можливостей людей із порушеннями слуху. Автор підкреслює, що казка сприяє деконструкції внутрішніх бар’єрів та формуванню позитивної ідентичності учня. Запропоновано практичні рекомендації щодо індивідуалізації вибору казок залежно від слухового віку та словникового запасу дитини. Зроблено висновок, що казкотерапія забезпечує комплексний підхід до реабілітації, роблячи процес навчання особистісно значущим та безбар’єрним.

The article substantiates the relevance and reveals the methodical potential of fairy-tale therapy as an integrative method of psychological and pedagogical correction of students with hearing impairment. The urgency of the research is due to the need to overcome educational losses and stabilize the psycho-emotional state of children with special educational needs who are under the influence of prolonged stress. The author considers fairy-tale therapy not only as a means of transmitting moral norms, but as a powerful multimodal tool that allows combining the correction of auditory perception, the development of emotional intelligence, and social adaptation.
Particular attention is paid to the application of the Cognitive Load Theory (CLT) in the context of deaf education. It is proved that the use of fairy tales enhanced by methods of dramatization, visualized storytelling, and sign language allows minimizing extraneous cognitive load, facilitating the transfer of information from working memory to long-term memory. The essence of visual-spatial compensation is revealed, where gestures, facial expressions, and pantomime become «visual anchors» for consolidating new lexemes and concepts. The role of the family in the process of fairy-tale therapy influence and the importance of the externalization technique for overcoming the consequences of audism – a sociocultural bias regarding the capabilities of people with hearing impairment – are highlighted. The author emphasizes that the fairy tale contributes to the deconstruction of internal barriers and the formation of a positive identity of the student. Practical recommendations are offered for individualizing the choice of fairy tales depending on the hearing age and vocabulary of the child. It is concluded that fairy-tale therapy provides a comprehensive approach to rehabilitation, making the learning process personally meaningful and barrier-free.