Психологічні механізми саморегуляції є ключовим чинником адаптації особистості в умовах хронічної воєнної небезпеки. Вони забезпечують здатність людини до регуляції емоцій, поведінки та діяльності, допомагають долати стресові ситуації та зберігати психічну стійкість. Аналіз наукових джерел свідчить, що ця проблема є актуальною як у теоретичному, так і в практичному вимірі, а її подальше вивчення дасть змогу розробити ефективні підходи до психологічної підтримки дорослого населення в умовах війни.
