Повернення, реінтеграція та повторне переміщення осіб, постраждалих від війни: адміністративно-правові виклики для України

У статті досліджено адміністративно-правові виклики, пов’язані з поверненням, реінтеграцією та повторним переміщенням осіб, які постраждали від збройної агресії проти України. Обґрунтовано, що повернення внутрішньо переміщеної особи не може розглядатися лише як фізичне прибуття до попереднього місця проживання. У правовому вимірі воно охоплює повідомлення компетентного органу, актуалізацію реєстрових даних, вирішення питання щодо подальшої дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, продовження або припинення соціальних виплат, а також відновлення доступу до житла, соціальних, медичних, освітніх та адміністративних послуг. Доведено, що повторне переміщення слід розглядати не як технічне повторення первинної процедури обліку, а як самостійну адміністративно-правову ситуацію. Особа, яка вже перебувала на обліку, отримувала допомогу, змінювала місце фактичного перебування або поверталася до попереднього місця проживання, не повинна повторно доводити весь комплекс обставин, які вже були відомі державі. Для таких випадків необхідною є скорочена, але гарантійна процедура актуалізації даних, оцінки потреб і забезпечення безперервності підтримки. Проаналізовано положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Закону України «Про адміністративну процедуру», Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року. Встановлено, що чинне регулювання містить процедурні розриви між обліком, повідомленням про повернення, відкликанням довідки, припиненням або поновленням виплат і повторним взяттям особи на облік. Запропоновано авторський підхід до вдосконалення адміністративно-правового механізму у цій сфері: закріплення повернення як окремої адміністративної процедури; розмежування остаточно-го, тимчасового, пробного та вимушеного повернення; запровадження спеціальної процедури для повторно переміщених осіб; встановлення обов’язку індивідуальної оцінки умов реінтеграції перед припиненням підтримки; посилення мотивування рішень і збереження неелектронних каналів звернення.

The article examines administrative and legal challenges related to the return, reintegration, and repeated displacement of persons affected by the armed aggression against Ukraine. It is substantiated that the return of an internally displaced person cannot be regarded merely as physical arrival at the former place of residence. In legal terms, it encompasses notification of the competent authority, updating of registry data, resolution of the issue of the further validity of the certificate of registration of an internally displaced person, continuation or termination of social payments, as well as restoration of access to housing, social, medical, educational, and administrative services. It is proven that repeated displacement should be considered not as a technical repetition of the initial registration procedure, but as an independent administrative and legal situation. A person who has already been registered, received assistance, changed their actual place of residence, or returned to their former place of residence should not be required to re-prove the entire set of circumstances already known to the state. In such cases, a simplified yet safeguard-based procedure is needed for updating data, assessing needs, and ensuring continuity of support. The article analyzes the provisions of the Law of Ukraine “On Ensuring the Rights and Freedoms of Internally Displaced Persons”, the Law of Ukraine “On Administrative Procedure”, the Procedure for Issuing a Certificate of Registration of an Internally Displaced Person, the Procedure for Providing Accommodation Assistance to Internally Displaced Persons, and the State Policy Strategy on Internal Displacement for the Period until 2025. It is established that the current regulatory framework contains procedural gaps between registration, notification of return, cancellation of the validity of the certificate, termination or renewal of payments, and repeated registration of a person as internally displaced. The author proposes an original approach to improving the administrative and legal mechanism in this area: establishing return as a separate administrative procedure; distinguishing between final, temporary, trial, and forced return; introducing a special procedure for repeatedly displaced persons; establishing an obligation to conduct an individual assessment of reintegration conditions before terminating support; strengthening the reasoning of decisions; and preserving non-electronic channels for submitting applications.