Особливості взаємовідносин у сім’ї як чинник формування асоціальної спрямованості підлітка

Як виявляється, найбільший вплив формування асоціальної спрямованості справляє характер взаємовідносин у сім’ї. Прояви агресії у ній можуть містити фізичне чи сексуальне насильство, емоційну холодність, моральні образи, негативні оцінки особистості, її психологічне придушення, відкидання дитини, у результаті у нього розвивається агресивність як стійку рису характеру. Специфіка підліткової кризи визначається амбівалентною позицією підлітка через відсутність психологічної та соціальної зрілості. Підліток прагне захисти-ти власну свободу і домагатися рівних прав, прагнучи розширити сферу дозволеного, у той час як дорослі залишаються важливим джерелом допомоги, підтримки, захисту. Поблажливість батьків, нехтування та ослаблення контролю визначають умови, які допускають девіантну поведінку. Сучасні дослідження доводять, що деструктивні стосунки між підлітками та їхніми батьками, які ускладнюються суперечками, конфліктами, браком уваги та довіри, вони є одним із тригерів для асоціальної спрямованості особистості. Аналіз внеску внутрішньосімейних чинників у генезу асоціальної спрямованості особистості у підлітковому віці дозволив дійти висновків, що амбівалентність вимог батьків до дитини, їхня виховна невпевненість, винесення подружнього конфлікту у сферу дитячо-батьківських відносин, нерозвиненість батьківських почуттів до дитини, дефіцит позитивного інтересу, батьківська автономія як у неповних, так і повних сім’ях актуалізують формування у них агресивних установок та схильності до девіантної поведінки. Редукції тенденцій асоціальної спрямованості можуть сприяти такі позитивні внутрішньосімейні чинники, як високий рівень сімейної згуртованості та задоволеності батьків обстановкою у сім’ї, сприятливими, довірчими відносинами між її членами, а також проявом любові та позитивного інтересу батьків до своєї дитини.

As it turns out, the nature of relationships in the family has the greatest influence on the formation of antisocial orientation. Manifestations of aggression in it may include physical or sexual violence, emotional coldness, moral insults, negative evaluations of the personality, its psychological suppression, rejection of the child, as a result, he develops aggressiveness as a persistent character trait. The specificity of the adolescent crisis is determined by the ambivalent position of the adolescent due to the lack of psychological and social maturity. A teenager seeks to protect his own freedom and seek equal rights, seeking to expand the sphere of what is permitted, while adults remain an important source of help, support, and protection. Parental indulgence, neglect, and a weakening of control define the conditions that allow deviant behavior. Modern studies prove that destructive relationships between teenagers and their parents, which are complicated by arguments, conflicts, lack of attention and trust, are one of the triggers for antisocial personality orientation. The analysis of the contribution of intra-family factors to the genesis of the antisocial orientation of the personality in adolescence led to the conclusion that the ambivalence of the parents’ demands for the child, their educational insecurity, the transfer of marital conflict to the sphere of child-parent relations, the underdevelopment of parental feelings towards the child, the lack of positive interest, parental autonomy both in single-parent and full-parent families actualize the formation of aggressive attitudes and tendency to deviant behavior. Such positive intra-family factors as a high level of family cohesion and satisfaction of parents with the environment in the family, favorable, trusting relations between its members, as well as the manifestation of love and positive interest of parents in their child can contribute to the reduction of antisocial tendencies.