Історія та археологія на службі у путінського режиму: на прикладі інтерпретації походження Руської держави

У статті досліджується використання історії та археології як інструментів державної ідеології в сучасній Російській Федерації. Особливу увагу приділено політиці історичної пам’яті, що сформувалася у період правління В. Путіна, та її ролі у конструюванні нового імперського історичного наративу. Проаналізовано, яким чином російська влада залучає історичні інтерпретації, археологічні дослідження, культурно-історичні заходи та публічні практики пам’яті для легітимації політичного режиму та формування національної ідентичності. На прикладі інтерпретацій походження руської державності розглянуто процес переосмислення ранньої історії Руси в офіційному російському дискурсі. Особлива увага приділена просуванню ідеї «північного походження» російської державності, пов’язаної з такими центрами, як Стара Ладога та Новгород. Показано роль археологічних досліджень, державних указів, ювілейних святкувань, музейних виставок, наукових конференцій у формуванні нового історичного міфу. Зроблено висновок, що в сучасній Росії історія та археологія активно використовуються як засоби державної політики пам’яті та ідеологічного впливу. Контроль влади над інтерпретацією минулого сприяє створенню «великого історичного наративу», який легітимізує політичний режим і формує імперську модель національної ідентичності.

The article examines the use of history and archaeology as tools of state ideology in the modern Russian Federation. Particular attention is paid to the policy of historical memory that was formed during the reign of V. Putin and its role in constructing a new imperial historical narrative. It analyzes how the Russian authorities involve historical interpretations, archaeological research, cultural and historical events, and public practices of memory to legitimize the political regime and form a national identity. Using the example of interpretations of the origin of Rus’ statehood, the process of rethinking the early history of Rus’ in the official Russian discourse is examined. Particular attention is paid to the promotion of the idea of the “northern origin” of Russsian statehood, associated with such centers as Staraya Ladoga and Novgorod. The role of archaeological research, state decrees, anniversary celebrations, museum exhibitions, and scientific conferences in the formation of a new historical myth is shown. It is concluded that in modern Russia, history and archaeology are actively used as tools of state memory policy and ideological influence. The government's control over the interpretation of the past contributes to the creation of a "grand historical narrative" that legitimizes the political regime and forms an imperial model of national identity.