Global trends in the transformation of the world order

The modern world has entered a phase of profound systemic transformations, leading to a transition toward a polycentric and spatially fragmented world order. In this turbulent environment, multiple actors interact – states, corporate and supranational structures, regional blocs, global cities, and border territories, whose political agency is growing significantly. Increased geopolitical turbulence, the weakening of the global institutional architecture, and the interconnectedness of multidimensional global risks highlight the need for a systematic analysis of the trends that determine the dynamics of the transformation of the world order in the 21st century. The purpose of this article is to analyze key global trends and justify their impact on the transformation of the modern world order; as well as identify the “strategic zones of presence” of states in the global space and their “geostrategic locations” in the new constellation of the world order. The research methodology is based on systematic analysis; comparative methods; strategic analysis (adapted McKinsey matrix); and scenario forecasting. Research results: Based on an analysis of the global “risk landscape” and a map of the interrelationships between them, trends that have a decisive impact on the transformation of the world order have been identified (geopolitical confrontation, interstate armed conflicts, and the crisis of multilateral diplomacy; economic instability and cross-sectoral geo-economic shifts; climate turbulence; cyber vulnerability and the growing role of artificial intelligence; demographic and migration changes; erosion of social capital and trust). Based on an adapted McKinsey approach, a typology of “geostrategic locations” of states and possible trajectories of their development in the global space has been outlined, determined by the ability of countries to respond to global trends, strengthen strategic autonomy, and ensure the stability of political, economic, and security systems. Conclusions: The new world order is being shaped by multidimensional global trends that increase the turbulence of the geospace and open up new opportunities for its actors. The geostrategic positioning of states and regions in this environment depends on their ability to adapt to risks and exploit new opportunities in the context of global transformation.

Сучасний світ вступив у фазу глибоких системних трансформацій, що зумовлюють перехід до поліцентричного та просторово фрагментованого світового порядку. У цьому турбулентному середовищі взаємодіють множинні актори – держави, корпоративні та наддержавні структури, регіональні блоки, глобальні міста й прикордонні території, політична суб’єктність яких помітно зростає. Посилення геополітичної турбулентності, ослаблення глобальної інституційної архітектури та взаємопов’язаність багатовимірних глобальних ризиків актуалізують потребу в системному аналізі трендів, що визначають динаміку трансформації світопорядку XXI століття.
Мета статті – проаналізувати ключові глобальні тренди й обґрунтувати їхній вплив на трансформацію сучасного світопорядку; визначити «стратегічні зони присутності» держав у глобальному просторі та їх «геостратегічні локації» в новій констеляції світопорядку. Методологія дослідження базується на системному аналізі; методі компаративістики; стратегічному аналізі (адаптована матриця McKinsey); сценарному прогнозуванні.
Результати дослідження: на основі аналізу глобального «ландшафту ризиків» та карти взаємозв’язків між ними виокремлено тренди, що визначально впливають на трансформацію світопорядку (геополітична конфронтація, міждержавні збройні конфлікти та криза багатосторонньої дипломатії; економічна нестабільність і крос-секторальні геоекономічні зрушення; кліматична турбулентність; кібервразливість і зростання ролі штучного інтелекту; демографічні та міграційні зміни; ерозія соціального капіталу й довіри). На основі адаптованого підходу McKinsey окреслено типологію «геостратегічних локацій» держав і можливі траєкторії їхнього розвитку у глобальному просторі, що визначаються здатністю країн реагувати на глобальні тренди, зміцнювати стратегічну автономію та забезпечувати стійкість політичних, економічних і безпекових систем. Висновки: новий світопорядок формується під впливом багатовимірних глобальних трендів, що посилюють турбулентність геопростору та відкривають нові можливості для його акторів. Геостратегічне позиціонування держав і регіонів у цьому середовищі залежить від їхньої спроможності адаптуватися до ризиків і використовувати нові можливості в умовах глобальної трансформації.