Пропаганда, конспіративні наративи та політична поляризація: вплив російських інформаційно-психологічних операцій на внутрішньополітичні процеси в державах ЄС

У статті проаналізовано еволюцію російських інформаційно-психологічних операцій у державах Європейського Союзу після 2014 р. та їхнє посилення в умовах повномасштабної війни з 2022 р., коли пропагандистські повідомлення дедалі частіше подаються у форматі конспіративних наративів і використовуються як інструмент тиску на внутрішньополітичні процеси. Метою дослідження є пояснення причинно-наслідкового ланцюга, за якого конспіративні сюжети підвищують афективну та вертикальну поляризацію, підривають довіру до інститутів і ускладнюють ухвалення рішень, що проявляється в зниженні інституційної керованості та зростанні ризиків внутрішньополітичної нестабільності. Методологічно робота поєднує теоретичний синтез підходів реалізму, лібералізму та конструктивізму з елементами дискурс-аналізу та порівняльного аналізу, а також аналітичним розбором показових європейських прикладів (зокрема Чехії, Словаччини, Румунії, Фінляндії та Франції). Виявлено, що конспіративні наративи виконують не лише функцію «пояснення» подій, а й роль політичної технології: вони формують узгоджену схему ворога, нормалізують делегітимацію опонента, конвертують невизначеність у моральну певність і цим полегшують мобілізацію навколо радикальних вимог. Ключовими механізмами є ерозія довіри та процедурної легітимності, фрагментація публічної сфери через платформні алгоритми та мережеві спільноти, емоційна поляризація та потенційна «конвертація» онлайн-радикалізації в офлайн-дії. Показано, що сила ефекту залежить від конфігурації інституційної спроможності, медіаекосистеми та регуляторних режимів платформ. Практичний висновок полягає в тому, що протидія має поєднувати платформне врядування, стратегічні комунікації та підсилення демократичної стійкості без підміни безпекових завдань обмеженням політичного плюралізму.

The article examines the evolution of Russian information-psychological operations (IPOs) in European Union member states after 2014 and their intensified use under the conditions of the full-scale war since 2022, when propagandistic messages are increasingly packaged as conspiracy narratives and employed as instruments of pressure on domestic political processes. The study aims to account for the causal chain through which conspiracy plots amplify affective and vertical polarisation, erode institutional trust, and complicate decision-making, thereby lowering institutional governability and increasing the risk of domestic political instability. Methodologically, the article combines a theoretical synthesis of realist, liberal and constructivist perspectives with elements of discourse analysis and comparative analysis, complemented by an analytic discussion of illustrative European cases (including Czechia, Slovakia, Romania, Finland and France). The findings indicate that conspiracy narratives function not merely as lay “explanations” of complex events but as a political technology: they provide a coherent enemy schema, normalise the delegitimation of opponents, transform uncertainty into moral certainty, and thereby facilitate mobilisation around radical demands. The core mechanisms identified are the erosion of trust and procedural legitimacy, the fragmentation of the public sphere through platform algorithms and networked communities, emotional polarisation, and the potential conversion of online radicalisation into offline action. The article also shows that the strength of these effects is conditional on the configuration of institutional capacity, national media ecosystems, and platform governance and regulatory regimes. The practical implication is that effective countermeasures should integrate platform governance, strategic communications and democratic resilience, while avoiding security responses that inadvertently undermine political pluralism and democratic legitimacy.