Methodological approaches to the analysis of the axiological discourse of Orthodox churches in the media space of Ukraine

The article substantiates an integrated theoretical and methodological framework for studying the axiological discourse of Orthodox churches in Ukraine’s media space. The topic is relevant due to the simultaneous impact of two processes: the growing mediatization of religious communication, in which ecclesial meanings and evaluations circulate through digital platforms and journalistic formats, and the radical reconfiguration of value coordinates during the full-scale war, when public debates intertwine religious, civic, and political understandings of peace, justice, dignity, sacrifice, freedom, and “tradition”. The paper aims to demonstrate how combining Critical Discourse Analysis, hermeneutics, phenomenology of values, and Actor-Network Theory (ANT) makes it possible to: describe linguistic strategies of value legitimation; interpret theological and cultural meanings within their historical horizons; reconstruct believers’ experiences and intentionality; and map heterogeneous actor networks (human and non-human) that produce and amplify evaluations within media infrastructures. A research design is proposed that includes: building a corpus of texts (official statements, sermons, interviews, social media posts, and media publications), a multi-level coding scheme for value categories (value hierarchies, moral frames, narratives, rhetorical markers), and validation procedures (triangulation of data and methods, a reflexive research diary, and intercoder agreement checks). The novelty lies in a methodological synthesis that shifts the focus from analysing merely “what is said” to examining “how and by whom/what it is done” within networks of public communication. The practical relevance concerns the comparative study of discourses across different ecclesial jurisdictions and the expert assessment of how media shape trust or distrust in religious actors and their moral guidance.

У статті обґрунтовано комплексну теоретико-методологічну рамку дослідження аксіологічного дискурсу православних церков в українському медіапросторі. Актуальність теми визначається одночасною дією двох процесів: інтенсивною медіатизацією релігійної комунікації, коли церковні смисли й оцінки поширюються через цифрові платформи та журналістські формати, і радикальним переозначенням ціннісних координат під час повномасштабної війни, коли в публічних дебатах перетинаються релігійні, громадянські та політичні уявлення про мир, справедливість, гідність, жертовність, свободу та «традицію». Метою є показати, як поєднання критичного дискурс-аналізу, герменевтики, феноменології цінностей і акторно-мережевої теорії (ANT) дозволяє одночасно: описати мовні стратегії легітимації цінностей; інтерпретувати богословські та культурні смисли у їх історичному горизонті; реконструювати переживання та інтенції суб’єктів віри; а також виявити мережеві конфігурації акторів (людських і нелюдських), що продукують і підсилюють певні оцінки в медіаінфраструктурі. Запропоновано дизайн дослідження, який включає формування корпусу текстів (офіційні заяви, проповіді, інтерв’ю, дописи в соціальних мережах, медіапублікації), багаторівневу схему кодування ціннісних категорій (ціннісні ієрархії, моральні фрейми, наративи, риторичні маркери) та процедури валідації (тріангуляція даних і методів, рефлексивний щоденник дослідника, перевірка узгодженості кодування). Наукова новизна полягає у методологічному синтезі, який переводить аналіз «що сказано» на рівень «як і ким/чим це робиться» в мережі публічної комунікації. Практичне значення – у можливості застосувати запропоновану рамку для порівняльного вивчення дискурсів різних церковних юрисдикцій, а також для експертної оцінки ролі медіа у формуванні довіри/недовіри до релігійних акторів і їхніх моральних настанов.