Відшкодування шкоди в системі міжнародно-правової відповідальності держави

У статті здійснено комплексний теоретико-правовий аналіз відшкодування шкоди як форми міжнародно-правової відповідальності держави. Описано понятійно-категоріальні засади репарацій, компенсацій і реституцій у контексті реалізації міжнародно-правової відповідальності за міжнародно-протиправні діяння деліктного характеру. Розглянуто еволюцію доктринальних підходів до інституту відповідальності держави (від класичних положень Г. Гроція до сучасних нормативних стандартів, закріплених у діяльності Постійної палати міжнародного правосуддя, Ліги Націй та Комісії міжнародного права ООН, зокрема у Статтях про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння 2001 р.). Узагальнено основні концепції міжнародно-правової відповідальності держави у сфері відшкодування шкоди, зокрема деліктну відповідальність, відповідальність за міжнародно-протиправні діяння та відповідальність за порушення зобов’язань erga omnes, а також охарактеризовано їхній зв’язок з імперативними нормами міжнародного права (jus cogens). Проаналізовано співвідношення категорій «відповідальність» і «санкції» з позиції їх функціонального призначення у міжнародно-правовому механізмі реагування на акти військової агресії.
Систематизовано структуру механізму міжнародно-правового відшкодування шкоди, що включає суб’єктний склад, правові засади виникнення обов’язку відшкодувати шкоду, алгоритм реалізації відповідальності та інституційні інструменти її імплементації. Окреслено роль міжнародних судових і квазісудових органів (Міжнародний суд ООН, Європейський суд з прав людини, Міжнародний кримінальний суд, Рада Безпеки ООН, спеціальні компенсаційні комісії, як-от Компенсаційна комісія ООН, створена після агресії Іраку проти Кувейту 1991 р.) у забезпеченні принципу невідворотності відповідальності держави. Зроблено висновок про багатовимірний характер відшкодування шкоди як поєднання доктринально-теоретичних засад і практичних механізмів підтримання міжнародного правопорядку.

The article provides a comprehensive theoretical and legal analysis of reparation as a form of international legal responsibility of the state. The conceptual and categorical principles of reparations, compensation and restitution are described in the context of the implementation of international legal responsibility for internationally wrongful acts of a tortious nature. The evolution of doctrinal approaches to the institution of state responsibility is considered (from the classical provisions of G. Grotius to modern normative standards enshrined in the activities of the Permanent Court of International Justice, the League of Nations and the UN International Law Commission, in particular in the Articles on the Responsibility of States for Internationally Wrongful Acts of 2001). The main concepts of international legal responsibility of the state in the field of reparation are summarized, in particular tortious responsibility, responsibility for internationally wrongful acts and responsibility for breach of obligations erga omnes, and their connection with peremptory norms of international law (jus cogens) is also characterized. The correlation between the categories of “responsibility” and “sanctions” is analyzed from the standpoint of their functional purpose in the international legal mechanism of response to acts of military aggression. The structure of the mechanism of international legal compensation for damage is systematized, which includes the subject composition, the legal principles of the emergence of the obligation to compensate for damage, the algorithm for the implementation of responsibility and the institutional instruments of its implementation. The role of international judicial and quasi-judicial bodies (the International Court of Justice, the European Court of Human Rights, the International Criminal Court, the UN Security Council, special compensation commissions, such as the UN Compensation Commission, established after the aggression of Iraq against Kuwait in 1991) in ensuring the principle of the inevitability of state responsibility is outlined. The conclusion is made about the multidimensional nature of compensation for damage as a combination of doctrinal and theoretical principles and practical mechanisms for maintaining international law and order.