Образ майбутнього як форма міфотворчості в контексті штучного інтелекту

У статті досліджено образ майбутнього як форма сучасної міфотворчості в контексті розвитку штучного інтелекту. На основі узагальнення підходів Е. Кассірера, М. Еліаде, К. Леві-Стросса, К.Г. Юнга, Р. Барта,
Р. Мея та Ж. Дюрана виведено розуміння міфотворчості як процесу створення, організації та трансформації символічних образів, архетипових структур, цінностей і соціокультурних уявлень у цілісні оповіді. На цій основі обґрунтовано розуміння образу майбутнього як форми міфотворчості: принципова невизначеність майбутнього компенсується діяльністю уяви, яка перетворює його на смислово та ціннісно організовані образи й наративи. Концептуалізація образу майбутнього як форми міфотворчості дає змогу розкрити механізми його символізації, архетипового структурування, ціннісного осмислення й наративної організації. Методологічною основою дослідження є образний структуралізм Ж. Дюрана; застосовано структурно-символічний аналіз, герменевтичний, типологічний і порівняльний методи, а також теоретичний аналіз, синтез та узагальнення. На матеріалі роботи Н. Бострома “Superintelligence: Paths, Dangers, Strategies” і сучасних досліджень ШІ апробовано авторську архетипову типологію образів майбутнього. Виявлено прогресивно-героїчний, регресивно-гармонійний та синтетично-циклічний типи, що відрізняються способом організації історичного часу, характером трансформації та символічною логікою взаємодії людини зі світом. У контексті штучного інтелекту ці типи набувають конкретних міфотворчих форм: «надрозум-рятівник / надрозум-знищувач», «цифровий опікун / доброзичливий тиран» та «коеволюція / циклічна пастка». У процесі апробації типологію уточнено принципом амбівалентності, відповідно до якого кожна архетипова структура здатна породжувати протилежні за ціннісною спрямованістю сценарії, зберігаючи власну символічну логіку. Отримані результати можуть слугувати методологічним інструментом для структурно-символічного аналізу образів майбутнього та процесів їх міфотворчого конструювання.

The article examines the image of the future as a form of contemporary myth-making in the context of the development of artificial intelligence. Drawing on a synthesis of the approaches of E. Cassirer, M. Eliade,
C. Lévi-Strauss, C.G. Jung, R. Barthes, R. May and G. Durand, myth-making is understood as the process of creating, organizing and transforming symbolic images, archetypal structures, values and socio-cultural conceptions into coherent narratives. On this basis, the article substantiates an understanding of the image of the future as a form of myth-making: the fundamental indeterminacy of the future is compensated for by the work of the imagination, which converts it into images and narratives organized in terms of meaning and value. Conceptualizing the image of the future as a form of myth-making makes it possible to reveal the mechanisms of its symbolization, archetypal structuring, evaluative interpretation and narrative organization. The methodological foundation of the study is G. Durand’s figurative structuralism; structural-symbolic analysis, hermeneutic, typological and comparative methods are applied, along with theoretical analysis, synthesis and generalization. The author’s archetypal typology of images of the future is tested on the material of N. Bostrom’s Superintelligence: Paths, Dangers, Strategies and contemporary research on AI. Three types are identified – progressive-heroic, regressive-harmonious and synthetic-cyclical – which differ in the way they organize historical time, in the character of the transformation they envisage, and in the symbolic logic of the interaction between the human being and the world. In the context of artificial intelligence, these types acquire specific myth-making forms: “superintelligence as savior / superintelligence as destroyer”, “digital guardian / benevolent tyrant”, and “co-evolution / cyclical trap”. In the course of testing, the typology was refined by the principle of ambivalence, according to which each archetypal structure is capable of generating scenarios opposite in their value orientation while retaining its own symbolic logic. The results obtained can serve as a methodological instrument for the structural-symbolic analysis of images of the future and of the processes by which they are constructed through myth-making.