Музей науки як мережа: роль інтерпретаторів крізь призму акторно-мережевої теорії Бруно Латура

Abstract

У статті досліджується роль інтерпретаторів музеїв науки з погляду акторно-мережевої теорії французького дослідника Бруно Латура. Автори аналізують, як діяльність інтерпретаторів допомагає формуванню та підтримці динамічної мережі взаємодії в музеях науки, що, своєю чергою, сприяє поширенню наукових знань та формуванню наукового світогляду серед відвідувачів. У статті розглядається поняття «інтерпретатор» та практична діяльність інтерпретаторів через порівняння світового досвіду з вітчизняною практикою. На основі акторно-мережевого підходу автори демонструють, що інтерпретатори не лише передають інформацію та знання, а і є активними акторами, що формують мережу взаємодії між експонатами, технологічними засобами та відвідувачами. Через конкретні приклади висвітлюється трансформація ролі інтерпретаторів – від традиційної передачі знань до стимулювання діалогу та дискусій про науку. Особливу увагу приділено моделі музею науки американського фізика Френка Оппенгеймера, яка стала ключовою при формуванні філософсько-педагогічного підходу їх діяльності та при виборі форм роботи інтерпретаторів як на американському, так і на європейському континентах. Автори розглядають також вплив інтерпретаторів на освітній процес, підкреслюючи їхню роль у формуванні позитивного ставлення до науки серед дітей та молоді. Аналіз діяльності інтерпретаторів Музею науки Малої академії наук України з огляду на виклики, пов’язані з повномасштабною війною, актуалізує важливість їх роботи для розвитку дитячої допитливості, залучення до проблемно-пошукової діяльності та надання психоемоційної підтримки. Узагальнюючи, автори відзначають адаптивність діяльності інтерпретаторів до постійних викликів, їхню вагому роль у поглибленні інтересу до природничо-наукових дисциплін, а також необхідність продовження подальших емпіричних досліджень з окресленої тематики.The role of science museum interpreters from the perspective of the actor-network theory developed by French researcher Bruno Latour is explored in this article. The authors analyze how the activities of interpreters contribute to the formation and support of a dynamic network of interactions in science museums, which, in turn, facilitates the dissemination of scientific knowledge and the shaping of a scientific worldview among visitors. The concept of the “interpreter” and their practical activities, comparing global experience with domestic practice, are also examined in the article. Using an actor-network approach, the authors demonstrate that interpreters are not merely transmitters of information and knowledge but they are active actors shaping a network of interactions between exhibits, technological tools, and visitors. Through specific examples, the article highlights how the role of interpreters has transformed – from traditional knowledge transmission to stimulating dialogue and discussions about science. Particular attention is paid to the model of the science museum of the American physicist Frank Oppenheimer, which became the key to the formation of the philosophical and pedagogical approach of their activities and the choice of forms of work of interpreters on both the American and European continents. The authors also examine the impact of interpreters on the educational process, emphasizing their role in fostering a positive attitude toward science among children and young people. Analysis of the activities of interpreters at the Science Museum of the Junior Academy of Sciences of Ukraine, in light of the challenges posed by the full-scale war, highlights the importance of their work for fostering children’s curiosity, engaging them in problem-solving activities, and providing psycho-emotional support. In summary, the authors note the adaptability of interpreters to ongoing challenges, their crucial role in deepening interest in natural sciences, and the need for further empirical research on this topic.