Поліхудожність як онтологічний принцип синестезійного осягнення мистецького твору

У статті обґрунтовано теоретико-методологічні засади та практичні аспекти поліхудожнього підходу, який розглядається як онтологічний принцип синестезійного осягнення мистецького твору особистістю. Він передбачає дешифрування та живе проживання художнього тексту через взаємозамінність аудіальних, візуальних та кінестетичних смислів. Актуальність дослідження зумовлена суперечністю між інтегративною природою сучасного мистецтва і фрагментарним характером автономного викладання дисциплін здобувачам мистецько-педагогічної освіти. Доведено, що онтологічний статус поліхудожньої взаємодії базується на генетичній єдності аудіальних, візуальних та кінестетичних вимірів мистецтва, де синестезія виступає когнітивним механізмом міжмодального переносу смислів. Деталізовано тривимірну структуру осягнення художнього образу: теоретико-аналітичний вимір у межах художньої культури, праксеологічно-творчий у площині хореографічного моделювання звуку та інтегративно-методичний у просторі трансляції цілісного художнього досвіду. У практичному вимірі ця стратегія реалізується через систему взаємопов'язаних художньо-ігрових методів. Презентовано наскрізну матрицю інтегративної взаємодії суміжних міждисциплінарних освітніх компонентів, яка унаочнює механізм формування цілісного художнього мислення та здатності до міжмистецької інтерпретації явища на межі галузей знань «Освіта» та «Культура і мистецтво».

Polyartism as an ontological principle of synesthetic understanding of an artistic work. Annotation. The article substantiates the theoretical and methodological foundations and practical aspects of the polyartistic approach, which is considered as the ontological principle of synesthetic comprehension of an artistic work by a person. It involves deciphering and living the artistic text through the interchangeability of auditory, visual and kinesthetic meanings. The relevance of the study is determined by the contradiction between the integrative nature of modern art and the fragmented nature of the autonomous teaching of disciplines to students of art and pedagogical education. It is proved that the ontological status of polyartistic interaction is based on the genetic unity of auditory, visual and kinesthetic dimensions of art, where synesthesia acts as a cognitive mechanism of intermodal meaning transfer. It is proved that the ontological status of polyartistic interaction is based on the genetic unity of auditory, visual and kinesthetic dimensions of art, where synesthesia acts as a cognitive mechanism of intermodal meaning transfer. The three-dimensional structure of the understanding of an artistic image is detailed: the theoretical-analytical dimension within the limits of artistic culture, the praxeological-creative dimension in the plane of choreographic modeling of sound, and the integrative-methodical dimension in the space of the translation of a holistic artistic experience. In practical terms, this strategy is implemented through a system of interconnected artistic and game methods. An end-to-end matrix of integrative interaction of adjacent interdisciplinary educational components is presented, which illustrates the mechanism of formation of integral artistic thinking and the ability to inter-artistic interpretation of the phenomenon at the border of the fields of knowledge "Education" and "Culture and Art".