Раціональність як логічна форма мислення у філософії та науковій діяльності

Abstract

Раціональність історично розглядалася передусім як логічна несуперечливість, впорядкованість, відповідність поставленій меті, продуктивність у науковому пізнанні чи предметно-практичній діяльності. Розглядаючи раціональність взагалі, визначають здатність мислення оперувати поняттями, відображати світ розумно. Наукова раціональність є діяльністю зі створення ідеалізованих об’єктів, які визнає наука. У соціально-культурному аспекті раціональність постає як відповідність соціально-культурній системі, в якій здійснюється діяльність. Соціокультурний аспект раціональності розглядається з точки зору цінностей, тобто раціональність як цінність, але й сама раціональність може включати ціннісні аспекти, тоді можна говорити про аксіологічні аспекти наукової раціональності. Отже, раціональність дозволяє окреслити певну співмірність мислення і буття, а її розгляд у соціокультурному вимірі в сучасному філософському дискурсі дає можливість усвідомити різні види раціональності, такі як наукова, практична, художня, що відповідають різним сферам суспільного життя людини – науці, філософії, мистецтву, політиці, особистісному життю.Rationality has historically been viewed primarily as logical consistency, orderliness, compliance with the set goal, and productivity in scientific knowledge or practical activity. Considering rationality in general, they determine the ability of thinking to operate with concepts, to reflect the world intelligently. Scientific rationality is the activity of creating idealized objects that are recognized by science. In the socio-cultural aspect, rationality appears as a correspondence to the socio-cultural system in which the activity is carried out. The socio-cultural aspect of rationality is considered from the point of view of values, that is, rationality as a value, but rationality itself can also include value aspects, then we can talk about the axiological aspects of scientific rationality. So, rationality allows us to outline a certain commensurability of thinking and being, and its consideration in the socio-cultural dimension in modern philosophical discourse makes it possible to realize different types of rationality, such as scientific, practical, artistic, corresponding to different spheres of human social life - science, philosophy, art, politics, personal life.