Псалом 16 як поетично-богословський текст: екзистенційний і спільнотний виміри віри

Abstract

Стаття здійснює екзегетично-герменевтичний аналіз Псалма 16 як поетично-богословського тексту Старого Завіту. Проблематика статті пов’язана із осмисленням біблійної поезії в історико-філологічному, екзистенційному та богословському вимірах, з урахуванням сучасних антропологічних викликів. Стаття ставить метою з’ясування шляхів, за допомогою яких поетична структура Псалма 16 формує модель довіри, що інтегрує особистісний і спільнотний досвід віри. Методологія поєднує історико-філологічну екзегезу, аналіз символічних структур тексту («чаша», «частка», «правиця», «шеол») та елементи екзистенційної герменевтики. У статті також застосовано канонічний підхід, який дозволяє розглядати розвиток старозавітних образів у новозавітній перспективі та в ранньохристиянській рецепції. Доводиться, що Псалом 16 вибудовує богословську модель екзистенціальної приналежності до Бога, у межах якої досвід смертності трансформується у впевненість довіри. Символічні образи тексту функціонують як носії онтологічної орієнтації, що поєднує індивідуальний і спільнотний виміри віри. Канонічне прочитання відкриває можливість тринітарного горизонту інтерпретації, в якому приналежність набуває характеру участі у житті Бога. У результаті Псалом 16 постає як богословськи цілісний текст, який поєднує поетичну форму, екзистенційну напругу та тринітарну перспективу, зберігаючи актуальність для сучасного богословського дискурсу.The article presents an exegetical and hermeneutical analysis of Psalm 16 as a poetic-theological text of the Old Testament. The study addresses the need to interpret biblical poetry not only within a historical-philological framework but also in its existential and theological dimensions, considering contemporary anthropological challenges. The aim of the research is to determine how the poetic structure of Psalm 16 shapes a model of trust that integrates both personal and communal experiences of faith. The methodology combines historical-philological exegesis, analysis of the Psalm’s symbolic structures (“cup,” “portion,” “right hand,” “Sheol”), and elements of existential hermeneutics. A canonical approach is also employed to examine the development of Old Testament imagery within the New Testament perspective and early Christian reception. The study demonstrates that Psalm 16 constructs a theological model of existential belonging to God, within which the experience of mortality is transformed into confidence and trust. The symbolic imagery functions as a bearer of ontological orientation, uniting individual and communal dimensions of faith. Canonical interpretation further opens the possibility of a Trinitarian horizon in which belonging assumes the character of participation in the life of God. Thus, Psalm 16 emerges as a theologically coherent text that integrates poetic form, existential tension, and Trinitarian perspective, maintaining relevance for contemporary theological discourse.