Категорія сліпоти: зміна інтерпретативних моделей (штрихи до аналізу роману Е. Портер “Світанок”)

Abstract

Актуальність теми дослідження. Необхідність досліджень феномену сліпоти в літературі зумовлена тим, що воно дозволяє не лише поглибити інтерпретаційні можливості художнього тексту, а й сприяє оновленню культурних і соціальних уявлень про інвалідність, відновленню повноцінного образу незрячої людини в художньому дискурсі та поверненню їй антропоцентричної й екзистенційної цілісності, що увиразнює міждисциплінарний характер обраної теми. Постановка проблеми. Категорія сліпоти в художній літературі зазнає еволюції від символу фізичного обмеження до складної інтерпретативної моделі, що віддзеркалює внутрішній розвиток особистості. У романі Е. Портер “Світанок” ця категорія потребує нового прочитання з урахуванням зміни смислових акцентів і наративних функцій.Relevance of the research. The need to investigate the phenomenon of blindness in literature arises from its ability not only to deepen the interpretive potential of a literary text but also to contribute to the renewal of cultural and social perceptions of disability, restoring a full-fledged image of the blind person in artistic discourse and returning them human and existential wholeness. This highlights the interdisciplinary nature of the chosen topic. Problem statement. The category of blindness in fiction undergoes an evolution from a symbol of physical limitation to a complex interpretative model that reflects the inner development of an individual. In Eleanor Porter’s novel “Dawn”, this category requires a new reading that takes into account the shift in semantic accents and narrative functions.