Рефлексія й емпатія як необхідні складники у вирішенні соціальними працівниками складних життєвих ситуацій клієнтів

Стаття присвячена одній із актуальних проблем: вирішенню соціальними працівниками складних життєвих ситуацій, у які потрапляють клієнти соціальної роботи, шляхом подальшого поглибленого вивчення теоретичних аспектів рефлексії й емпатії з метою виявлення їхнього взаємозв’язку і впливу. Спроможність людини змінювати життєві обставини та приймати відповідальні рішення можуть забезпечити лише нові знання, здібності та здатності, котрі сприятимуть удосконаленню навичок самоконтролю. Вивчення цієї тематики показало, що емпатія як феномен міжособистісних контактів розвивається тільки під час взаємодії та спілкування з іншими людьми; за емпатичної взаємодії формується система цінностей, яка у подальшому житті сприяє становленню емоційно-вольового досвіду, реалізації соціально-значущих умов життєдіяльності людини, її соціалізації, продуктивному самовизначенню; визначає поведінку особистості, яка залежить від змісту і методів виховання. Заслуговує на увагу рефлексія, котра є не менш важливим, ніж емпатія, механізмом розуміння людьми один одного. Феномен “рефлексія” науковці пояснюють як усвідомлення індивідом того, як його сприймають та оцінюють співрозмовники; як він розуміє інших людей шляхом роздумів над собою, самопізнання своїх внутрішніх актів і психічних станів. Саме сформованість рефлексії є необхідною умовою для життєво важливих процесів людської життєдіяльності та реального розуміння трансформацій, оскільки, вивчаючи характерні особливості певного об’єкта, дослідники не лише усвідомлюють сукупність навколишніх явищ, оцінюють та інтерпретують їхні значущі фрагменти, осмислюють наявність фактів, але й через об’єктив саморефлексії уявляють власне місце у навколишньому середовищі. Рефлексія є одним із важливих чинників як особистісного, так і професійного розвитку, оскільки, пізнаючи себе, осмислюючи власні духовні процеси, особистість формує здатність до самовдосконалення, тому вона не залишиться такою, якою була у минулому.

The article is devoted to one of the most pressing problems of solving complicated life situations, in which clients of social work find themselves, by means of in-depth studying theoretical aspects of self-reflection and empathy to identify their interconnection and influence. In order to be able to change life circumstances and make responsible decisions, such a position is extremely important. It can be provided only by new knowledge and abilities that will contribute to the improvement of self-control skills. The study of this topic showed that empathy, as a phenomenon of interpersonal contacts, is developed only during interaction and communication with other people. Empathic interaction forms a system of values which contributes to the formation of emotional and volitional experience, the implementation of socially significant conditions of human life, socialization, self-determination. It determines the behavior of the individual which depends on the content and methods of upbringing. Self-reflection is no less important mechanism for people to understand each other. Scientists explain the phenomenon of “self-reflection” as the individual’s awareness of how they are perceived and evaluated by interlocutors, how they understand other people through self-reflection, self-knowledge of their inner acts and mental states. Self-reflection is a necessary condition for vital processes of human life and a real understanding of transformation. While studying the characteristics of a particular object, researchers not only realize the set of surrounding phenomena, evaluate and interpret their significant fragments, comprehend the facts, but also through self-reflection represent their own place in the environment. Reflection is one of the important factors of both personal and professional development. Due to self-knowledge, understanding one’s own spiritual processes, a person forms the ability to self-improvement.